Пошук по сайту

Будь-яке обмеження має відповідати закону. Особливо, якщо йдеться про інформаційну безпеку

Указ Президента України «Про рішення Ради національної безпеки й оборони України від 28 квітня 2017 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» № 133/2017 від 15 травня 2017 року лимітує доступ до сайтів країни-агресора на підставі Конституції України, яка гарантує свободу слова, проте обмежує її, якщо існує загроза національній безпеці. Новообраний Президент вважає, що санкції щодо інформаційних ресурсів Росії можуть бути послаблені.

Чи дійсно зняття санкцій вплине на інформаційну вразливість України?

Експертка ЕЦПЛ з інформаційного права Анастасія Апетик прокоментувала це питання спеціально для Ukraineworld.org.

 

Будь-яке обмеження має відповідати закону. З одного боку, Указ Президента про санкції є питанням національної безпеки, а не свободи слова, оскільки, відповідно до статті 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Проте, здійснення цих прав може бути обмежено законом в заради національної безпеки.

Водночас, відповідно до статті 3 ЗУ «Про санкції» визначено перелік підстав для застосування санкцій, зокрема, дії іноземних держав, іноземних юридичних або фізичних осіб, які створюють реальну та/або потенційну загрозу національним інтересам, національній безпеці, територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права та свободи людини та громадянина, призводять до окупації території, обмеженню права власності, спричиняють майнову шкоду. Згідно формулюванням статті, фактично будь-які матеріали, що суперечать офіційній позиції державної влади України, можна вважати такими, що потенційно загрожують національним інтересам. У просторі Інтернет таких матеріалів багато.

Проте санкції, що запроваджені Наказом, мусять спиратися на докази конкретної неправомірної діяльності, які дають підстави вважати, що порушення дійсно відбулося, а не просто йдеться про приналежність компанії або наявність у фізичної особи громадянства іншої країни.

Крім цього, оскільки в Україні не передбачено обмеження доступу до сайтів без рішення суду, має бути передбачена чітка процедура щодо обмежень доступу до інформаційних ресурсів.

 

Джерело: Ukraineworld.org

 

 

Анастасія Апетик, Експертка програми "Безпека громад", юристка

189