Пошук по сайту

Відповідальні за перебування затриманих в Одеському ізоляторі тимчасового тримання звільнили 5 осіб

Кожен з нас може в будь-який момент бути затриманим поліцією. Це може трапитись, коли ми дійсно вчинили щось незаконне, або ж просто опинилися не в той час не в тому місці. У будь-якому разі, ми стаємо вразливими, адже повністю залежимо від волі правоохоронців. Від того, наскільки законно вони діють, залежить наша доля.

Уявімо, що після затримання вами одразу починає опікуватись «поліцейський янгол-охоронець». Він стежить за тим, щоб кожне ваше право було дотриманим, щоб у разі сплину строків або законних підстав затримання вас одразу ж звільнили, щоб до вас не застосовували насильство. Звісно, це здається чимось фантастичним і далеким від реальності. Втім, законом такий «янгол» передбачений, це – особа, відповідальна за перебування затриманих, функції та повноваження якої закріплені в статті 212 Кримінального процесуального кодексу України. В ізоляторах тимчасового тримання, куди людина потрапляє вже після затримання, таких осіб має бути понад чотири. (передбачено наказом МВС №686 від 09.08.2012).

Тут варто зазначити, що відповідно до статті 212 КПК, така особа має призначатися в кожному органі досудового розслідування, тобто бути працівником слідчого відділу, але не слідчим. За умови її ефективної роботи, права затриманого від моменту обмеження його свободи правоохоронцями та під час проведення всіх процесуальних дій будуть дотримані

На превеликий жаль, ці норми дотримуються далеко не в кожному відділі поліції та ізоляторі тимчасового тримання, і затримана людина найчастіше позбавлена можливості бути захищеною таким «янголом-охоронцем».

Але є і позитивні приклади, які вселяють надію, що ми рухаємося у напрямку європейських цінностей. Так, з початку 2016 року відповідальними за перебування затриманих в Одеському ізоляторі тимчасового тримання звільнено 5 осіб. Причиною звільнення було невручення повідомлення про підозру протягом 24 годин з моменту затримання, як це передбачено статтею 278 Кримінального процесуального кодексу України.

З одного боку, нам має бути ніяково через те, що просте виконання закону викликає у нас приємне здивування та сприймається як щось прогресивне. З іншого ж – такі приклади демонструють, що закон може виконуватись, і це, безумовно, призводить до покращення загальної ситуації з дотриманням прав людини та наближенням до дійсно демократичної та правової держави.

Злата Швець, Cоціолог