Пошук по сайту

Не дозволяйте їм нас вбивати!

У світі триває кампанія поінформованості про сексуальне насильство, яка розпочалася з Denim Day (День джинсів) — такий спосіб підтримки жінок, що стали жертвами згвалтування започаткувала організація Peace Over Violence. А в Україні активізувалося обговорення питань, що пов’язані з ратифікацією Стамбульської конвенції. На жаль, для цього виникає багато приводів, і факти свідчать про погіршення ситуації з безпекою жінок: лише за три місяці 2020 року в Україні зареєстровано понад 50 тисяч заяв щодо домашнього насильства, в той час, як показники аналогічного періоду минулого року вдвічі менше. Поступово набирає обертів рух на підтримання прав жінок, що постраждали від насилля під час воєнного конфлікту на Сході України.

Чи вплине все це на розуміння громадянами і представниками правоохоронних органів того, чим є ґендерно-зумовлене насильство?

До вашої уваги – «балканський кейс», який розкриває первинні причини нерозкритих злочинів на грунті ненависті та шлях до примирення у суспільстві.

 

Нещодавно група українських активісток, які були у полоні та стикнулися з різними проявами насилля, відвідала Балканський регіон та дізналася, як його країни намагаються подолати наслідки сексуального насильства над жінками. Серед учасниць української делегації опинилася волонтерка Східноукраїнського центру громадських ініціатив Тетяна Зезюлькіна. Вона розповіла нам про «правила війни» та “правила миру”:

«Балканські країни першими почали роботу з жінками, що постраждали від насильства, і тому, коли ми перебували в Боснії, мали змогу більше дізнатися про те, у якій спосіб ця країна вирішує проблеми ставлення до жертв. Треба розуміти, що Балкани — регіон поліетнічний, де зберігаються правила, притаманні архаїчним спільнотам. Тут радикальні дії завжди впливають на усталені канони сприйняття соціальних ролей чоловіків і жінок у суспільстві.  Для Косово згвалтування жінок було зброєю війни. Тому, що сам факт сексуального насильства над жінкою означає, що чоловіки не можуть захистити своїх жінок. Такій спосіб деморалізації чоловіків перетворює всю родину на «список жертв», а ганьба, як інструмент покарання, знижує здатність чинити спротив.

Оскільки позор жінки — позор усіх чоловіків, вони бояться цього і приховують жертву від сусідів та інших свідків. Дітей, народжених після згвалтування, віддавали в монастир, щоби ніхто й ніколи не дізнався про іх існування».

Сараєво, Боснія, 1992 р. Мар’яна Дік (у минулому – модель). Photo by Tom Stoddart/Reportage by Getty Images

 

У Боснії на державному рівні ведеться просвітницька робота, спрямована на те, щоби поінформувати жінок про програму реабілітації, і вони не боялися звертатися по допомогу. Ця програма надає статус жертви жінкам, і потім їм виплачується щомісячна пенсія, з медичними даними працює комісія, яка зберігає всю інформацію про потерпілих.

«По допомогу до комісії звернулося 173 жінки. Компенсації виплачуються на їхні картки, які замасковані під зарплатні, а персональна інформація залишається конфіденційною, щоби рідні чи знайомі цих жінок не дізналися правди про жертв згвалтування. Жінки приходять до соціальних центрів та іноді виконують нескладну роботу, наприклад, створюють квіточки. Але насправді ця символічна діяльність — для соціалізації жертв та офіційних виплат від держави», — розповідає Тетяна Зезюлькіна.

Постраждалі жінки бояться, щоби своїми діями знов не завдати сорому своїй родині. Але фінансова компенсація є  способом публічного пробачення перед жертвами та інструментом повернення їхньої самоповаги. Попри всі складні економічні проблеми, визнання державою та стратегія реабілітації жертв насилля для Боснії та Герцеговини — важливе політичне рішення, яке стосується питання примирення в суспільстві, оскільки практика стигматизації жертв потенційно заряджена енергією соціальних конфліктів. До того ж, діти згвалтованих жінок — ізгої, вони не навчаються в школах, багато з них взагалі ніколи не бачили своїх матерів, і це означає, що питання майбутнього для покоління «дітей війни» також залишається відкритим.

Сараєво, Боснія, 1995 р. Жінки чекають на перерву в обстрілах, щоб пробігти крізь «Алею снайперів». Photo by Tom Stoddart/Reportage by Getty Images

 

Для України проблема реабілітації жертв насилля під час збройного конфлікту на Сході сьогодні розглядається, як у правовому полі, так і на рівні партнерських ініціатив різних неурядових організацій, які опрацьовують окремі питання на  комунікаційному рівні.

У контексті COVID-19   солідаризовані дії міжнародних та українських громадських організацій у напрямку реагування на насилля проти жінок набули нової сили. Згадаємо висловлювання офіційних посадовців та експертів  щодо необхідності дотримання міжнародних норм гуманітарного права та захисту жінок від дискримінації та насилля в умовах карантинних обмежень.

Ключові прогнози за висновками дослідження, проведеного UNFPA разом із Avenir Health, Університетом Джона Хопкінса (США) та Університетом Вікторії (Австралія), говорять про таке:

Продовження карантинних заходів принаймні на 6 місяців, призведе до того, що додатково 31 мільйон жінок постраждають від гендерно зумовленого насильства. Кожні 3 місяці карантину очікуються 15 мільйонів додаткових випадків гендерно зумовленого насильства.

Через порушення роботи програм із запобігання каліцтву жіночих статевих органів через COVID-19, упродовж наступного десятиліття можуть статися 2 мільйони випадків каліцтва жіночих статевих органів, які можна було б відвернути.

 

Сараєво, Боснія, 1992 р. Молода мати відправляє дитину з Сараєво на автобусі, який сербські війська пообіцяли не чіпляти. Photo by Tom Stoddart/Reportage by Getty Images

 

COVID-19 підірве всі зусилля щодо припинення дитячих шлюбів, що, можливо, призведе до додаткових 13 мільйонів дитячих шлюбів між 2020 та 2030 роками, які також могли б бути відвернені. 

Провідні експерти з питань перехідного правосуддя все більше говорять про правовий статус жертв сексуального насилля в умовах воєнного конфлікту та необхідність протидії дискримінації щодо жінок. Є надія, що по завершенні епідемії українське суспільство може змінити певні стереотипи в цих питаннях.

PS: У 1995 році в етерах європейських радіостанцій з’явилася пісня, яка стала символом солідарності зі всіма мирними жителями балканських країн, що перебували в ситуації воєнного конфлікту. Вона називалася Miss Sarajevo і стала «вікном миру» для цілого світу.

У кліпі, що був зроблений до цієї пісні, можна побачити фрагменти документальної стрічки Біла Картера, які відображують конкурс краси в окупованому Сараєво. На відео — прекрасні жінки, і вони тримають плакат DON’T LET THEM KILL US! — Не дозволяйте їм нас вбивати!

 

Здається, цей заклик усе ще лунає.

 

 

Більше інформації про домашнє насильство:

Катерина Левченко: «Негативне ставлення до домашнього насильства є індикатором розуміння прав людини»

 

Більше інформації про перехідне правосуддя:

База матеріалів від Українська Гельсінська спілка з прав людини (УГСПЛ) 

Дорожня мапа перехідного правосуддя для України, текст Основних принципів і керівних положень, що стосуються права на правовий захист і відшкодування збитку для жертв грубих порушень міжнародних норм в області прав людини й серйозних порушень міжнародного гуманітарного права (Резолюція 60/147 Генасамблеї ООН 16.12.2005)

У вересні відбудуться Парламентські слухання на тему: «Стратегія деокупації та реінтеграції в Україну тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь» 
План роботи Комітету з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій у Донецькій, Луганській областях та Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, національних меншин і міжнаціональних відносин на період третьої сесії Верховної Ради України дев’ятого скликання.

 

Текст підготувала Юлія Голоднікова

#домашнєнасилля #примирення

Юлія Голоднікова, Менеджерка з комунікацій