Пошук по сайту

Нові знання чи тренерський досвід: що найважливіше для фахової аудиторії?

 

Освітній напрям — одна з важливих складових програми «Права людини у досудовому розслідуванні». Чого навчають тренери? У чому полягає філософія їх діяльності, яким підходам вони надають перевагу, які методи використовують?

Розповідає доктор юридичних наук, керівник програми «Права людини у досудовому розслідуванні» Андрій Орлеан.

Що Ви вважаєте найважливішим для успішності освітнього компоненту програми «Права людини у досудовому розслідуванні»?

А. Орлеан: Що найважливіше для освітнього заходу? Будь-який професійний тренер відповість: треба чітко визначити мету і пріоритетні завдання. Від цього залежатиме і зміст навчальної програми, орієнтований як на донесення нових знань, так і на формування нових навичок. Тому, коли робоча група готується до проведення тренінгів, особливу увагу ми приділяємо інструментам зміни хибних шаблонів поведінки.

Змістовно ми завжди прагнемо зберегти баланс між дотриманням прав людини та ефективним виконанням органами досудового розслідування своїх ключових функцій. Ми розуміємо, що розв’язання проблем кримінальної юстиції не вичерпується дотриманням прав підозрюваної особи. Без швидкого та ефективного розслідування ця сфера втрачає будь-який сенс. Тому навчальні програми структуруються в такий спосіб, щоби знання про права людини природно інтегрувалися в професійні алгоритми виконання повноважень, а також — взаємодії та комунікації з іншими учасниками кримінального провадження. Наприклад, ми розглядаємо конкретну ситуацію та наводимо аргументи й рішення, які допомагають прокурорам і слідчим краще зрозуміти, що у випадках збору доказів із порушенням прав людини, ці докази будуть визнані недопустимими і не зможуть бути використані в суді.

Кримінальна юстиція, мабуть, одна з таких складних сфер діяльності, де краще сім раз усе поміряти, ніж один раз відрізати. Мабуть, тому інновації тут відбуваються не дуже швидко, а деякі ідеї взагалі викликають спротив?

А. Орлеан: У будь-якій сфері діяльності люди зустрічають щось нове зі спротивом. Це нормально. І насправді ніхто з нас не зобов’язаний водночас змінитися. Але, коли людина спробувала щось нове, відчула його переваги, вона може зацікавитися, й тоді виникає так званий «стратегічний мотив» — потреба у змінах. На кожному тренінгу я бачу певний відсоток учасників, котрі сприймають зміни позитивно й готові до них. Проте нерідко люди сумніваються: оновлюватися чи залишатися в межах звичного ладу.

Нещодавно я разом із колегами проводив тренінг для адвокатів, які спеціалізуються на представництві інтересів потерпілих у кримінальних провадженнях. За словами організаторів тренінгу, охочих взяти участь у заході було багато, а кількість місць обмежена. Коли розпочався тренінг, я фізично відчув цю мотивацію: учасники ставили дуже влучні конкретні питання, швидко підхоплювати ідеї та реагували на спільні інсайти.

Але буває й так, що на момент організації тренінгу більш зацікавленою стороною є керівництво установи, яке визначає склад учасників. У такому разі на тренінг потрапляють учасники з різним ступенем мотивації: хтось більш-менш розуміється в темі й зацікавлений у навчанні, інший взагалі не чув про що йдеться, поодинокі учасники вважають, що вони й без навчання досить добре знають предмет. Досвід показує, що в процесі групової динаміки аудиторія з різним рівнем мотивації збалансується: люди послухають інформацію, «протестують» її, проаналізують, де й  у чому полягає цінність того, що їм пропонується, та поступово починають змінювати ставлення до нових ідей і підходів. Проте на таку аудиторію витрачається набагато більше часу.

А. Орлеан: Справа не в тому, щоб одного разу, (наприклад, на початку тренінгу) встановити контакт, а в тому, щоби постійно взаємодіяти з учасниками — через інформацію, цікаве питання (можливо, дещо провокативне), несподівану ідею тощо.

Доросла аудиторія — це завжди фахова аудиторія. Треба з повагою ставитися до її інтересів, розуміючи, що університетські студенти можуть собі дозволити сприймати інформацію з орієнтацією «на потім» (колись знадобиться в майбутньому, а може й ні?). А дорослі, сприймають нову інформацію з урахуванням потреб сьогодення. Тому кожен крок тренера мусить бути обґрунтованим, інакше — він буде непереконливим

Якщо говорити про тренерський стиль Андрія Орлеана, чим він відрізняється від інших?

А. Орлеан: Існують базові речі щодо того, як має поводитися тренер, як він мусить працювати з інформацією, та безліч форм її презентації. Мені дуже подобається структурований виклад матеріалу. Я розкладаю інформацію на маленькі складові в такий спосіб, щоби зібрати всі пазли та побачити цілісну картинку разом із групою.

Далі — наповнення того, що я хочу донести до аудиторії, практичними прикладами, ілюстраціями, які вмикають образне мислення, виводять людину на рівень абстрагування й оперування певними категоріями та мотивують проводити паралелі, асоціації з досвідом минулого, активують пам’ять. Усе це надихає учасників тренінгів та мотивує рухатися до нового без внутрішніх бар’єрів.

Тобто, багато уваги Ви приділяєте встановленню контакта з аудиторією?

А. Орлеан: Справа не в тому, щоб одного разу, (наприклад, на початку тренінгу) встановити контакт, а в тому, щоби постійно взаємодіяти з учасниками — через інформацію, цікаве питання (можливо, дещо провокативне), несподівану ідею тощо.

Доросла аудиторія — це завжди фахова аудиторія. Треба з повагою ставитися до її інтересів, розуміючи, що університетські студенти можуть собі дозволити сприймати інформацію з орієнтацією «на потім» (колись знадобиться в майбутньому, а може й ні?). А дорослі, сприймають нову інформацію з урахуванням потреб сьогодення. Тому кожен крок тренера мусить бути обґрунтованим, інакше — він буде непереконливим.

Чи Ви працюєте з кейсами?

А. Орлеан: Безумовно. Важливо, щоби учасники групи пройшли разом із тренером запропоновані алгоритми, усвідомили їхню логіку та побачили себе їхньою частиною. Тому кожна теза мусить спиратися на практику, щоби люди потім вийшли з аудиторії та знали, як застосувати здобуті знання.

Частина кейсів базується на аналізі матеріалів слідчо-судової практики, тому мої приклади стосуються конкретних рішень. Але є й такі ситуації, коли судова практика не встигає за життям, а інтерпретація законодавства, його перспективне тлумачення вкрай потрібні. Тоді я пропоную логіку цієї інтерпретації, а прокурори, слідчі можуть використати такі підходи у практичних справах.

Приємно, коли через певний проміжок часу Ви бачите свої слова в готовому судовому рішенні?

А. Орлеан: Звісно. Це означає, що тренінг був дійсно ефективним.

Для тренерів сьогодні пропонується велика кількість готових «ораторських фішек». Існує безліч тренінгів, книжок, довідників, прийомів… Багато з них реально можуть стати гарним підґрунтям для самовдосконалення. Проте, звертаючись до рекомендованих «плюшек», важливо не залишити поза увагою свої здібності, свій досвід, свій стиль.

 

 

 

 

Андрій Орлеан, Керівник програми «Права людини і правосуддя», доктор юридичних наук, доцент

0