Пошук по сайту

Основний Закон як джерело й гарантія реалізації основоположних прав і свобод людини і громадянина в Україні

Наближається 23 річниця функціонування Конституції України. З одного боку — річниця «не кругла», тобто — не ювілейна. З іншого — 23 роки — це досить зрілий вік покоління людей, які народились у 1996 році, виросли, здобули загальну і вищу освіту/професію, дехто з них вже став батьками своїх дітей, тобто — увійшли повноцінними громадянами в суспільне і громадське життя країни.

Чи спромігся Основний Закон держави забезпечити реалізацію та захист усіх основоположних прав і свобод кожної такої людини та всіх інших: їхніх старших і молодших братів і сестер, батьків, бабусь і дідусів…? Мені видається, що є сенс саме сьогодні підвести певні підсумки функціонування Конституції України. На мою думку, вони будуть невтішними.

Проаналізуємо деякі конституційні приписи/норми:

«Стаття 1. Україна є суверенна й незалежна, демократична, соціальна, правова держава.» Це положення констатує/стверджує, що у 1996 році Україна, як держава, мала саме такі ознаки та зберігає їх дотепер. Але насправді можна лише, певною мірою, умовно, підтвердити наявність цих трьох перших ознак:

Суверенна й незалежна. Державна влада й управління, закони, грошова одиниця, кордони, митна політика тощо розповсюджувалися на всю територію та на всіх громадян і мешканців України. Але, лише до 2014 році, коли відбулася анексія Криму та відторгнення частини Східних районів Донбасу; Крім того, всі ці роки наша економіка була і є залежною від економік інших країн, міжнародних фінансових організацій та курсу світової валюти — долара США. Значною мірою ця «залежність» – факт об’єктивний, оскільки весь глобальний світ взаємозалежний (хоча усвідомлення такої залежності оптимізму нам не додає).

Демократична. Мабуть, це єдина ознака, яка, на мою думку, повністю реалізується упродовж усіх цих років, незважаючи на певні елементи її спотворення в різних сферах і на різних етапах розбудови нашої державності.

Соціальна — ця ознака також присутня, хоча в багатьох вимірах вона виглядає ефемерною та значною мірою базується на величезній кількості різних пільг, преференцій, дотацій… різним верствам населення і соціальним групам. Але в більшості випадків розподіл пільг залишається несправедливим: форми, види, розміри, доступ до них виклиє багато питань.

Правова — в контексті розбудови «правової системи держави» та її структурних елементів ознака “правова”, на мое переконання, дуже слабка: бракує законодавчого та нормативного поля, інституційної спроможності державних органів підтримувати надійний баланс особистих і суспільних інтересів за допомогою правових інструментів і що найгірше — спостерігається розбалансованість судової гілки влади як основного гарантійного механізму дотримання та захисту основоположних прав і свобод людини і громадянина (кожен із читачів може навести свої факти, що підтверджують цей висновок).

Продовжимо розгляд статтей Конституції:

«Стаття 2. Суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною й недоторканною.»

Унітарною — з погляду загальновизнаної «теорії держави» Україна не була із самого початку: унаслідок питань політичної доцільності й компромісу в її складі де-юре й де-факто є Автономна республіка Крим, хоч із певними серйозними обмеженнями такої автономії, що була побудована на суто політичному й територіальному принципі. Ця «автономія», на мою думку, також стала певним підґрунтям для анексії Криму з боку РФ у 2014 році. Цілісність і недоторканість України були порушені на її Східному кордоні у тому ж 2014 році.

Стаття 3. Конституції проголошує, що «Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження й забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави». На моє переконання, цей припис Конституції також залишається декларативним і не виконується в різних сферах життєдіяльності інститутів держави, навіть на 50 %. Найбільш яскравими прикладами такого НЕвиконання є декілька змін відокремлених положень Конституції України відповідно функціонування її основних інститутів (Верховної Ради, Кабінету Міністрів, Президента) та проведення ВОСЬМИ реформувань СУДОВОЇ гілки влади, яка так і не змогла стати самостійною та незалежною від інших «гілок влади» й дотепер не є реальним гарантом захисту й забезпечення прав і свобод людини і громадянина. На підтвердження цього висновку досить звернутися до рішень ЄСПЛ щодо України за всі ці роки!

 

А ще — варто проаналізувати, як виконуються наступні статті Конституції:

«Стаття 8. В Україні визнається й діє принцип верховенства права»;

«Стаття 13… у частинах Власність зобов’язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині й суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності й господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб’єкти права власності рівні перед законом»;

«Стаття 17. Захист суверенітету й територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. — у частині — На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом. На території України не допускається розташування іноземних військових баз»;

«Стаття 19. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України»;

«Стаття 20. Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України й Державний Гімн України. — у частині — Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України)»;

«Стаття 22. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод».

Наведені цитати, на мою думку, беззаперечно свідчать, що ці та чимало інших приписів Основного Закону або порушуються, або спотворюються, або взагалі — не виконуються, як органами державної влади, так і багатьма громадянами. Нажаль, усі інститути державної влади, суди часто-густо не є належним прикладом у виконанні приписів Конституції, а навпаки — є їхніми першими порушниками.

На фото: Вечір на Майдані 10 грудня 2013 року. Фото: ©Максим Баландюх

Виникає ключове запитання: Чи ситуація з виконанням Основного Закону й надалі залишиться у такому стані? На моє переконання — ні!

Що надихає мене на такий оптимістичний висновок? Помаранчева революція та Революція Гідності, діяльність новонароджених структур громадянського суспільства; волелюбна ментальність народу України; поява нових поколінь наших співгромадян, які все далі віддаляються від імперсько-радянського минулого нашого народу; болісна й повільна, але зміна політичної еліти; геополітичне розташування України, у стабільному розвитку якої так чи інакше зацікавлені всі прогресивні сили Світу.

Умовою цього оптимізму має бути наша власна сила, воля і праця задля збереження конституційних засад життєдіяльності кожної людини та держави — загалом. Інакше нам доведеться годувати чужі армії та служити/прислужувати іноземним правителям…

Тому, вітаючи всіх нас із 23 річницею Конституції України, бажаю всім сил, волі, творчої енергії й Божого благословення та підтримки у реалізації демократичного розвитку та захисті від будь-якого зазіхання на наші конституційні ПРАВА і СВОБОДИ!

Автор: Голова правління ЕЦПЛ Володимир Сущенко

0