Пошук по сайту

Поліцейська академія.Випуск 1: інновації

Напевно, багато хто бачив ролик, у якому дрони переслідують порушників карантину, закликаючи їх повернутись додому. З одного боку, це виглядає кумедно, однак використання дронів у роботі правоохоронних органів значно полегшує наглядову, розслідувальну та, навіть, правозастосовчу діяльність поліцейських. Наприклад, безпілотні літальні апарати (БЛА) більш достовірно фіксують сцени вчинення кримінальних правопорушень, виконують функції рятувальників-шукачів, моніторять громадські місця, збирають дані з використанням GPS-технологій, які потім використовуються для кримінологічних та криміналістичних досліджень.

Звісно, що дрони — далеко не єдина wow-efficiency інновація, яку  правоохоронні органи використовують для найкращого захисту населення та підтримання правопорядку. Але вона вартує того, щоб більше про неї дізнатися.

 

Дрони

Тему безпілотних літальних апаратів важко вичерпати декількома вступними абзацами. Їх використання викликає багато правових та безпекових суперечностей: від найочевиднішого порушення приватності до використання дронів у розвідувальних та воєнних цілях та порушення меж повітряних кордонів.

Видання CNN опублікувало у 2018 році статтю на тему використанням дронів найбільшим поліцеським департаментом США — поліцейським департаментом Нью-Йорку. За словами голови департаменту Теренса Монегана використання БПЛА потрібне у випадках надзвичайних ситуацій, а тому порушень у сфері приватності не передбачається. Щоправда правозахисники та громадяни такої думки не підтримують.

Згідно даних звіту за березень 2020 року дослідницького центру з вивчення дронів Бард-коледжу близько 102 країни використовують БПЛА у військових цілях. У сфері правоохоронної діяльності близько 1578 державних та муніципальних інституцій мають у своєму використанні дронів.

Щодо України, то БПЛА використовує водна поліція для виявлення порушників карантинного режиму, Консультативна місія ЄС тренує криміналістичні відділи Нацполіції у використанні дронів, а проблему спалення листя, яка цього року  перетворилася на трагедыю, намагалися вирішити ще у 2018 році також за допомогою БПЛА.

Зважаючи на подальше розповсюдження БПЛА, іноземні законодавці активно розробляють відповідну правову базу. У найближчій перспективі це питання  виникне і в національного законодавця.

Брак належної правової бази створював проблеми вже багато разів. На сайті Державної авіаційної служби України можемо знайти невеличкий Q&A на відповідну тематику, втім, окрім законодавчого визначення та поширення дії наявної  нормативної бази щодо БПЛА, детального регулювання немає.

Сподіваємося, що відповідні правила, які б гарантували безпеку цивільного населення та регламентували використання БПЛА правоохоронними органами та військовими, будуть розроблені найближчим часом. Тим паче, перші кроки вже були зроблені в представленій Концепції від ДАСУ.

 

Заходи з попередження (predictive policing)

Насправді це не дуже вдалий переклад. Рredictive policing позначає собою дуже перспективну практику використання штучного інтелекту в роботі поліції. Уявіть собі світ, де поліцейські очікують під будівлею банку правопорушника ще до того, як станеться грабіж. Звучить, ніби утопія, втім, на основі зібраних та оброблених великих даних (big data) така перспектива цілком ймовірна.

Вперше про цю технологію заговорили 2008 року, коли голова поліцейського департаменту Лос-Анджелесу Вільям Браттон розпочав розробки методики передбачення злочинів за підтримки Бюро підтримки юстиції (Bureau of Justice Assistance) та Національного інституту правосуддя (National Institute of Justice).

Сама методика прогнозування засекречена, втім, із загальних джерел можна отримати уяву про те, які частини даних підлягають збиранню та обробці: історія вчинення злочинів у певному районі (зазвичай, це невелика площа, на кшталт, частини району міста); збір характеристик попередніх правопорушників; збір даних із систем відеоспостереження; оцінювання потенціалу осіб щодо   вчинення певних видів злочинів; урбаністичні оцінки; частота ДТП на певній ділянці; матеріальна забезпеченість жителів досліджуваного району тощо.

Особливої уваги заслуговує така частина даних, як дослідження потенційного ризику осіб (профілювання). В одній зі статей Times було описано діяльність Чикагського департаменту поліції, який дослідив та дав оцінку небезпечності майже 400,000 особам. Бекграунд кожного жителя перевіряли на наявність минулих поліцеських арештів, вживання наркотичних чи алкогольних засобів; вік (чим молодша особа, тим більший бал вона отримала); випадки, у яких особа проявляла девіантні схильності чи, навпаки, була жертвою таких схильностей; їхнє соціальне середовище тощо. Оцінка від 1 до 500 визначала місце в загальному рейтингу потенційних злочинців.

Від цієї тези пропоную одразу перейти до критики методики.

Передусім, чи можна ставитися з пересторогою до особи з високим балом, якщо вона ніколи не вчиняла реального правопорушення? Тим більше назвати таку особу правопорушником? Чи не призводить цей метод до чіткої стратифікації населення? Чи можна взагалі називати метод передбачення злочинів «методом» у його класичному розумінні, якщо теоретичного підґрунтя немає?

І, зрештою, чи підлягає обробці вся можлива інформація, зібрана про особу для  того, щоб оцінити об’єктивно її схильність до вчинення того чи іншого виду злочинності?

Чітких відповідей на ці запитання, так само, як і докладного опису самої методики наразі немає. Натомість, є історії успіху окремих поліцейських департаментів та проєкти, на кшталт, Precobs, який використовує crime mapping, криміналістичні та географічні дані для передбачення вчинення злочинних актів.

І хоча predictive policing може здаватися доволі сумнівною практикою,  хіба кримінологічні характеристики злочинців за певним видом злочину не доступні вже сьогодні в пошуковику для будь-якого користувача?

Дослідивши лише означені інновації, можна побачити їхню суперечливу природу. На одній шальці терезів — ефективність та переслідування легальної мети, на іншій — втручання в права людини та брак наукового обґрунтування.

Одразу спадає на думку вікно Овертона: коли ідеї, які спочатку здаються неприпустимими, під впливом зацікавлених груп та медіа-популяризації стають прийнятними.

Тож, цілком можливо, що одного дня кожен правоохоронець та громадянин вже не уявлятимуть свого життя без таких інновацій.

 

Текст підготувала стажерка ЕЦПЛ Валерія Устюгова

 

#інноваціїї

 

 

 

 

 

 

 

 

130