Пошук по сайту

Судді Верховного Суду обговорили з експертами проблеми у застосуванні інституту підозри у кримінальному процесі

Обговорення відбулося у рамках професійної дискусії щодо проблем застосування та розвитку інституту повідомлення про підозру, організованої Міжнародним фондом «Відродження» у співпраці з експертами партнерських організацій.

У заході, що пройшов 5 квітня 2019 року, взяли участь судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Аркадій БущенкоНаталія Марчук, Микола Мазур і Лев Кишакевич.

У ході дискусії експерти відзначили наявність низки проблем у застосуванні інституту підозри. Одна з них – обов’язок вручити особі повідомлення про підозру до того, як звернутися до слідчого судді із клопотанням про дозвіл на її затримання. Внаслідок цього проінформована особа може втекти. Інша проблема полягає у тому, що часто згадане повідомлення вручається особі за кілька днів до направлення обвинувального акту до суду. Тож підозрюваний не має часу підготувати захист.

За словами Аркадія Бущенка, який брав участь у розробці нового Кримінального процесуального кодексу України, на той час він не уявляв, що термін «підозра», який з’явився у кодексі, у підсумку перетвориться на інститут. На його думку, такий документ, як повідомлення про підозру, можна вилучити з кримінального процесу. З моментом його вручення пов’язується початок притягнення особи до кримінальної відповідальності. Натомість, пояснив Аркадій Бущенко, в ході слідства можуть порушуватися права та інтереси осіб, які формально не мають статусу підозрюваного, але щодо них вчиняються певні слідчі дії.

Фото: ©Володимир Чеппель

«Навіть якщо слідчі задають особі запитання, вона повинна знати, чому це робиться, їй повинні навести підстави таких дій. І чим більше втручання у права і свободи людини, тим переконливішим має бути обґрунтування необхідності таких дій», – зазначив суддя ВС.

З іншого боку, звернув увагу він, не можна, щоб повідомлення про підозру було зарегульованим документом, який треба десь реєструвати, комусь вручати. Натомість за чинною процедурою воно є підставою для початку кримінального провадження після реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань. «Яке вручення підозри, реєстрація в ЄРДР, які формальні підстави можуть бути для патрульного поліцейського, щоб затримати порушника? Він мусить діяти негайно виходячи з того, які у нього є підстави, а не узгоджувати своє рішення із начальниками», – сказав Аркадій Бущенко.

Наталія Марчук погодилась із колегою щодо недоречності існування такого документу, як повідомлення про підозру – його можна було б вилучити із закону. Бо немає значення, чи усно повідомляють особу про підозру, чи письмово, але іде втручання в її життя.  Втім, доповідач вважає, що ми поки не досягли високих стандартів, коли б слідчі за найменшої підозри аргументовано пояснювали особі, чим це викликано, а підозрюваний мав достатньо часу на оскарження. Тому, на її думку, сьогодні ми не готові до вищезгаданих змін.

Фото: ©Володимир Чеппель

 

Тож, наголосила Наталія Марчук, треба прагнути до нових високих стандартів. За її словами, сьогодні варто говорити не стільки про внесення змін до законодавства, скільки про належне виконання чинних норм. Зокрема, суддя зазначила, що органи досудового слідства відтягують до останнього час «тісного спілкування зі стороною захисту».

«На жаль, поширена практика, коли особа отримує повідомлення про підозру на 58-й день слідства. В обід їй оголошують про відкриття матеріалів справи,  а ввечері вона вже обвинувачена, бо обвинувальний акт поїхав до суду. Особа не встигає нічого сказати слідчому», – навела приклад суддя. Разом з тим відповідно до КПК України суд зобов’язаний призначити розгляд справи не пізніше ніж через 10 днів після підготовчого засідання. То ж в обвинувачуваного просто немає часу реалізувати своє право на захист в досудовому порядку.

Крім того, Наталія Марчук виступила проти того, щоб у кодексі розписати по пунктах критерії обґрунтованості повідомлення про підозру. «Це нереально. Хтось бачив у кодексі або інших нормативних актах викладені по пунктах критерії поняття «поза розумним сумнівом?» – аргументувала вона.

Микола Мазур підтримав колег. «Повідомлення про підозру має існувати для того, аби інформувати особу, від чого вона має захищатися», – сказав він. І для прикладу навів розслідування ДТП, коли очевидно, що когось притягнуть до відповідальності, але до останнього про підозру не повідомляється ніхто з учасників пригоди. «Людина не має відповідного статусу і не може активно захищати свої права», – зазначив Микола Мазур.

Водночас він звернув увагу й на інший бік проблеми. Україна прийняла європейські стандарти щодо презумпції невинуватості, однак і правоохоронці, і суспільство в цілому сприймають повідомлення про підозру як таке, що вже підтверджує вчинення особою злочину. То ж особи, щодо яких можуть поводитись якісь дії в рамках розслідування злочину, не дуже то й хочуть закріплення за ними офіційно відповідного статусу, хоча це і звужує їхні можливості захисту.

Також доповідач звернув увагу, що останнім часом незгодні із певним судовим рішенням прокурори вносять до ЄРДР відомості про вчинення злочину, передбаченого ст. 375 Кримінального кодексу України («Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови»). Але підозру суддям у таких провадженнях, як правило, не оголошують, розуміючи, що для цього відсутні належні підстави. Такі справи переважно взагалі не доходять до суду. Однак у такий спосіб прокурори намагаються вплинути на суддів.

Фото: ©Володимир Чеппель

 

Під час дискусії Аркадій Бущенко підтримав думку, що сьогодні важливим є не стільки внесення змін до закону, скільки вдосконалення правозастосування. Він звернув увагу, що КПК України містить норми щодо недопустимості доказів, отриманих з порушенням закону. Наприклад, недопустимим доказом є показання свідка, який надалі став обвинуваченим. Коли проводиться слідчий експеримент у рамках розслідування ДТП, а підозрюваних немає, порушуються права на захист учасників пригоди, відтак також ідеться про недопустимість доказу. За словами доповідача, це і є одним із запобіжників зловживань слідством. Якщо судді будуть активніше застосовувати відповідні норми, то ні прокурор, ні слідчий не будуть ризикувати порушувати права осіб.

Разом з тим, звернув увагу Аркадій Бущенко, тут є питання і до адвокатів. Саме вони повинні звертати увагу суду на згадані порушення. «Наприклад, якщо в касаційній скарзі захисник не піднімає питання про порушення попередніми судами норм процесуального права і не звертає увагу на врахування ними недопустимих доказів, касаційний суд нічого не може зробити», – сказав він.

Наталія Марчук окремо наголосила на необхідності більш професійного спілкування адвокатів, прокурорів і суддів. Зокрема, вона навела досвід США, де адвокати і прокурори спілкуються із взаємоповагою. Натомість у нас вони часто скаржаться один на одного, хоча, за словами судді, всі працюють на один результат – досягнення справедливості.  «Прокурор і адвокат  мають професійно спілкуватися у процесі. І, можливо, тоді буде більше ефекту і результату», – зауважила суддя.

Джерело

Юрій Бєлоусов, Виконавчий директор ЕЦПЛ, кандидат соціологічних наук

Андрій Орлеан, Керівник програми "Права людини у досудовому розслідуванні", доктор юридичних наук, доцент

Володимир Венгер, Керівник програми «Права людини і правосуддя», кандидат юридичних наук

0