укр eng

Пошук по сайту

Як зробити українські міста безпечними  

 

Одним з головних показників ефективної роботи правоохоронних органів є відчуття безпеки людини. Втім, це справа не лише правоохоронців, але і міської влади та громадськості. Як досягнути відчуття безпеки та комфорту в українських містах?

 unnamed

Що таке безпека

Конституція України визначає, що «Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю». Враховуючи норми міжнародного та національного законодавства, перед державою стоїть обов’язок забезпечити кожному безпечне середовище для існування й розвитку на засадах рівності, недискримінації та поваги до прав людини.

Проте, як показує практика, самої декларації про таке визнання недостатньо, адже сьогодні існує безліч причин, умов та чинників, що створюють небезпеку. Серед можливих загроз, які може відчувати людина: кримінальні, транспортні (ті, що стосуються дорожнього руху), інформаційні, техногенні, екологічні, загрози естремізму та тероризму інші. Втім, не всі загрози людина може передбачити. Існують також нові, невідомі або приховані небезпечні чинники.

Звідси умовно можемо вивесту таку формулу:

Рівень відчуття безпеки людини залежить від загроз, які вона може передбачити

Якщо розглянути лише проблему високого рівня криміногенної ситуації в Україні, то найбільш розповсюджене пояснення такої ситуації – неефективний контроль та реагування з боку правоохоронних органів. З цим пов’язують низький кваліфікаційний рівень працівників, недостатнє ресурсне та технічне забезпечення, наявність корупційної складової, прогалини законодавства та інше.

З одного боку, ці проблеми відчутно впливають на безпекову ситуацію і вимагають негайного комплексного рішення.

З іншого, уявімо, що з часом запрацює дієва система кримінальної юстиції і поліцейські розпочнуть більш ефективно виконувати свої функції, але при цьому інфраструктура територій і далі не відповідатиме запитам безпеки. Наприклад, не буде забезпечено: ефективний інтелектуальний моніторинг попередження правопорушень; умови безпеки дорожнього руху, для транспорту та пішоходів; належне освітлення вулиць; рівні можливості пересування людей з інвалідністю та інше. У цьому випадку рівень загроз для людини  залишатиметься практично не змінним.

Розумне проектування безпечного середовища – це зосередження уваги не на проблемі, а на тому, що стало умовою та які фактори влинули на виникнення тих чи інших загроз

Отже, «безпека людини» означає «відсутність для неї загрози». Досягнути цього можливо, якщо створити нову систему організаційних підходів щодо моніторингу (контролю), попередження та реагування у разі виникнення загроз на місцевому, регіональному та національному рівнях. Для цього мають бути максимально залучені та ефективно взаємодіяти усі служби, відповідальні за правопорядок. Також важливо розбудовувати спроможність громад формувати та впливати на політику безпеки за місцем проживання.

IMG_2788_2

Перешкоди на шляху до безпечного середовища

Причин, чому безпечне та комфорте життя для нас є тільки мрією, дуже багато. Серед них:

  • інфраструктура територій не відповідає запитам безпеки;
  • відсутня стратегія превентивної діяльності, як на національному, так і на конкретній території (тобто держава не може відповісти на питання: “Які пріоритети у сфері безпеки на певний період, на певній території та чому?);
  • не впроваджено комплексну інформаційну систему на локальному рівні, що забезпечує прогнозування, моніторинг, попередження можливих загроз.
  • неефективне реагування на загрози, слабка координація служб, відповідальних за захист та безпеку населення;
  • не збалансоване розподілення сил для захисту населення. Наприклад, 400 000 населення декількох міст у Київській області обслуговує всього 130 поліцейських;
  • низький рівень відповідальності та взаємодії громад задля безпеки;
  • недостатнє фінансове та ресурсне забезпечення;
  • прогалини законодавста;
  • інші.

Отже, виклики небезпеки значно переважають наші можливості попередження та усунення.

Як же досягнути відчуття безпеки та комфорту?

Можливостей для усунення загроз зараз більше, ніж будь-коли раніше. Безпрецедентне поєднання ресурсів і технологій означає, що у нас є інструменти і знання, необхідні для підвищення безпеки та захисту прав людини. Тож перш за все, необхідно створити нову систему організаційних підходів забезпечення безпеки на всіх рівнях: місцевому, регіональному і національному.

Це, серед іншого, включає:

  • впровадження сучасної системи інтелектуального контролю безпеки, яка здійснюватиме моніторинг, своєчасне інформування та координацію всіх ланок, відповідальних за безпеку, а також зв’язок з населенням;
  • розвиток інфраструктури територій, які відповідатимуть запитам безпеки;
  • ефективна взаємодія усіх служб, відповідальних за забезпечення захисту населення на локальному рівні;
  • відповідальність кожного, хто вчинив правопорушення, адже відчуття безкарності є першопричиною росту злочинності. При цьому, процедура притягнення до відповідальності має забезпечити неухильне дотримання прав людини з боку правоохоронних органів.

Також слід розвивати спроможність громад формувати та впливати на політику безпеки на території за місцем проживання.

Це включає:

  • оцінку загроз безпеки в громадах із залученням населення;
  • розуміння ролі та повноважень ключових стейкхолдерів, відповідальних за безпеку;
  • підвищення правосвідомості та відповідальності населення щодо питань забезпечення безпеки;
  • наявність механізмів взаємодії населення, поліції та місцевої влади щодо вирішення конкретних проблем безпеки на локальному рівні (Community Policing);
  • максимальна включеність різних соціальних груп в життя громади, яке будуватиметься на засадах рівності, недискримінації та поваги до прав людини.

Не можна досягнути абсолютної безпеки – певні ризики будуть залишатися. Втім, можна спрямувати усі сили на максимальне зниження загроз

Чому важлива думка громади з питань безпеки  

В українських реаліях у очільників місцевої влади, поліції та громади можуть бути різні уявлення про те, як забезпечити безпеку громадян. Скажімо, влада встановлює в місті камери спостереження, поліція демонструє високі показники розкриття злочинів, але люди продовжують боятися виходити ввечері на вулицю, залишати свої домівки без платної охорони і т.д.

Тому так важливо знати, що саме турбує жителів міста та планувати правоохоронну діяльність відповідно до їхніх потреб. Практика європейських країн, США, Канади  та ін. показала, що безпечне і комфортне життя неможливе без політики планування та розвитку, в якій рішення приймаються на основі комплексного аналізу ситуації на певній території, думок і потреб людей, що там проживають. Для розробки планів розвитку та прийняття рішень має бути максимально залучено населення.

IMG_20170503_160903 IMG_20170709_181728_1

Спільне напрацювання змісту місцевої програми безпеки (тобто те, на що йтимуть ресурси) та пріоритетів роботи поліції на місцях буде посилювати громадський контроль. В Україні впровадження такої політики подеколи зустрічає спротив. Чиновники кажуть, що вони, мовляв, і самі знають, що робити і потреби питати думки громади нема.

Що представляє собою оцінка потреб у сфері безпеки

Уявімо собі, що місто –  це живий організм. Він функціонує, зростає, має свою динаміку і можливості для розвитку, а також проблеми – хвороби. Хвороби можуть з’явитися ще з моменту зародження або ж періодично виникати під впливом зовнішніх факторів, вони несуть негативний вплив на весь організм. Проблеми безпеки (зокрема, злочинність)  можна вважати «хворобами» міста.

Не маючи глибоких знань у медицині, кожен може сказати, що перший крок у лікуванні хвороб – якісна діагностика (виявлення проблем і причин недуги), а потім вже призначається відповідне лікування.

IMG_4858

Сьогодні оцінка проблем у сфері безпеки (криміногенної ситуації) здебільшого включає лише статистику правоохоронних органів та власні уявлення чиновників про роботу в напрямку громадського порядку і безпеки. Але, як вже показало не одне дослідження, таке бачення не завжди співпадає з реальними проблемами та потребами місцевої громади. До того ж, маємо враховувати, що статистика правоохоронних органів не завжди відповідає дійсності, рішення органів місцевого самоврядування можуть бути недастатньо аргументованими, а практика з’ясування думки населення щодо правоохоронних потреб фактично відсутня. Тож постає питання – чи ефективною буде діагностика проблем та потреб міста у безпеці?

Хто має проводити оцінку потреб у безпеці

Ініціатором оцінки потреб міста у безпеці може будь-хто. Досвід різних країн показує, що проводити оцінку потреб у сфері безпеки можуть органи місцевої влади, поліція, компетентні у цьому експерти громадських огрганізацій ін. Але, в більшості країн ініціатором виступає держава (державні органи: поліція, муніципалітети ін.), залучаючи до цього процесу різних партнерів, показуючи тим самим, що турбується про своїх громадян. Наприклад, може бути такий сценарій, коли поліція виступає ініціатором у проведенні комплексної оцінки у сфері безпеки на певній території та за певний період, така ініціатива спільно з муніципалітетом формується у цільову місцеву програму та фінансується з місцевого бюджету.

IMG_5487

До реалізації цієї програми залучається громадськість. Кожен платник податків, що сплачує кошти в місцевий бюджет, серед іншого, інвестує і в сферу безпеки за місцем проживання. Думаю, перше питання, яке мало б виникати – нащо саме йдуть ці кошти та як формуються  пріоритети цих витрат, якщо немає комплексної оцінки потреб громад, яка б включала зясування думки населення.

Так, забезпечення безпеки на місцях потребує не тільки ініціативи, а ще й розумного фінансування!

Чому важлива налагоджена взаємодія громади

Досягти важливих змін в більшості міст допомагає гуртування городян навколо проблеми. Спільне розуміння потреб і можливостей їх задовільнити стає тою іскрою, що спонукає до дій та розвитку. Для цього необхідно заохочувати людей створити майданчики для дискусій та їхньої взаємодії у розвитку безпечного середовища.

У кожного міста є проблеми, але у кожного міста має бути мрія. Заохочення містян побачити «безпечне місто майбутнього» дасть можливіть зосередитись на факторах, що перешкоджають у його створенні

Заходи, які заохочують мешканців любити та дбати про своє місто, знати його історію, об’єднує людей, сприяє розвитку толерантності. Передусім, варто розглядати людину як частину громади, а потім вже за професійним спрямуванням або ж за соціальною приналежністю. Важливо, щоб кожен, не залежно від місця роботи (поліцейський, працівник місцевих органів влади, підприємець, пекар, будівельник, студент) розумів свою важливу роль у розвитку безпечного міста.

Взаємодія поліції з громадськістю

Ще зовсім недавно навіть для звичайного діалогу з правоохоронцем треба було долати бар’єр. Сьогодні ж ми бачимо, як на локальному рівні розвиваються ініціативи, які закликають поліцію до взаємодії з громадськістю. Разом з тим, після двох років спроб реалізації різних проектів у напрямку «Community policing», як з боку поліції, так і з боку НГО, важливо зрозуміти, чи дані ініціативи дали реальний поштовх до розвитку безпечного середовища. Багато було зроблено в цьому напрямку і настав час аналізувати, що ми вже зробили, які наші можливості, чи досягли ми очікуваного результату.

Разом з тим, в суспільстві досі панує соціальна нерівність. Якщо в країні, області або місті існують соціальні та економічні контрасти, неможливо говорити про безпеку – як цілісний фактор. Тому нам потрібно разом думати, як створити умови до розвитку соціальної солідарності та поваги до прав людини.

Проектування  безпечного середовища

Проектування означає велику роботу, починаючи з розробки моделі безпечної країни (національної стратегії запобігання злочинності) до міста або території. Передусім, хороше проектування означає краще розуміння місцевості, людей, що там проживають, а також усвідомлення того, що жодне місто не схоже на інше. Тож перш ніж планувати, треба мати бачення, чого бракує місту. Має бути «сценарій розвитку безпечного простору», щоб кожен мешканець міг долучитись та внести свої пропозиції.

10685558_69593766715500

Спілкуючись з представниками поліції та місцевої влади багатьох українських міст, можна прийти до невтішного виновку: на місцях нема стратегічного бачення вирішення проблем безпеки. В більшості міст нема ідеї та плану того, як місто має розвиватися в контексті безпеки.

Є багато ідей та важливих рішень, як можна зробити простір безпечним. Втім, бракує чіткого планування з глибоким розумінням проблем та потреб людей.

Експертка ЕЦПЛ Уляна Шадська

Поділитися
Поділитися

Схожі публікації