Пошук по сайту

ДОСЛІДЖЕННЯ «Права потерпілих від насильницьких злочинів в Україні: міжнародні стандарти та національні практики»

В Україні немає системи служб із підтримки потерпілих на національному рівні, яка забезпечувала б підтримку потерпілих від насильницьких злочинів. Фактично обов’язок держави перекладено на громадські організації чи волонтерів, які допомагають потерпілим — такий висновок зробили експерти після проведення дослідження «Права потерпілих від насильницьких злочинів в Україні: міжнародні стандарти та національні практики».

Матеріальна підтримка від держави також не є легкодоступною: процедури отримання матеріальної допомоги занадто бюрократизовані, а вразливі потерпілі не виділені як окрема категорія осіб, що потребує посиленої уваги з боку держави.

«Якщо потерпілому не відшкодована шкода до винесення вироку, то відшкодувати її після рішення суду у примусовому порядку малоймовірно. Існуючий механізм компенсації після вироку переважно не працює, — вважає експерт з пенітенціарних питань, доктор публічного права Вадим Човган.

За офіційними даними, кількість потерпілих від злочинів в Україні залишається стабільно високою:

2017 рік — 374 тис

2018 рік — 345 тис

2019 рік — 302 тис

З них загинуло внаслідок вчинення злочину:

2017 рік — 6,5 тис

2018 рік — 6,2 тис

2019 рік — 5,8 тис

Зважаючи на масштаби фізичного, психологічного, економічного, сексуального насильства, автори дослідження «Права потерпілих від насильницьких злочинів в Україні: міжнародні стандарти та національні практики» взяли за мету детально проаналізувати не тільки чинне законодавство, але й практику його застосування.

“КПК України надає широкий перелік прав потерпілому від кримінального правопорушення, проте їх реалізація на практиці подекуди є складною, — коментує дослідження один зі співавторов, експерт Центру політико-правових реформ, Євген Крапивін. — Вочевидь, це залежить від тяжкості та виду правопорушення, проте для людини злочин, від якого вона потерпіла, є важливим, і часто вона відчуває брак комунікації, байдужість з боку сторони обвинувачення, частиною якої вона є відповідно до процесуального законодавства. Можна сказати, що в неї складається враження, що “команда грає без неї”, бо вона не розуміє: чи взагалі має статус потерпілого, свої права, та що взагалі відбувається в провадженні, чи отримає відшкодування, чи буде винний притягнутий до відповідальності. Така ситуація триває роками і створює нові страждання для потерпілого.

Про причини такого стану справ ми і пишемо в нашому дослідженні. А також пропонуємо шляхи, як ці проблеми можна було б подолати”.

Інформування потерпілого про права, процедуру та хід розслідування — ще одне проблемне питання, аналізу якого присвячено окрему частину першого розділу дослідження «Права потерпілих від насильницьких злочинів в Україні: міжнародні стандарти та національні практики».

«Наше дослідження показало, що потерпілі не відчувають себе захищеними та не можуть розраховувати на повноцінний захист своїх прав. Як наслідок, в них з’являється зневіра щодо діяльності правоохоронних органів і функціонування системи правосуддя», коментує

Дмитро Лотюк, начальник аналітичного відділу підготовки прокурорів Тренінгового центру прокурорів України.

“З потерпілими ми пройшли весь шлях від моменту вчинення злочину до відшкодування шкоди за рішенням суду, яке набрало законної сили, і навіть далі, — говорить Тетяна Павлюковець, керівниця практики кримінального права та процесу АО «Еверліґал» та співавторка дослідження. — І знаєте що? За мейнстрімом дотримання прав підозрюваного, зовсім нівелюються права потерпілого, він залишається невидимим на задньому плані процесу. Але ж кримінальне провадження – це в першу чергу про справедливість, про відновлення порушених прав потерпілого від злочину.

Саме у цьому цінність дослідження, це об’єктивний погляд на проблему зсередини та реальні рішення, які повернуть кримінальний процес обличчям до потерпілого”.

Цей проєкт реалізовується Експертний центр з прав людини за підтримки Європейського Союзу. Точка зору, відображена у даному дослідженні та представлена під час заходу, може не співпадати з офіційною позицією Європейського Союзу та EU Project “Pravo-Justice”

#правапотерпілих #правалюдини #дослідження #аналітика #ЕЦПЛ