Документування воєнних злочинів: як працює протокол Берклі?

Військове вторгнення Росії супроводжують численні воєнні злочини. Для їх фіксації та документування експерти проекту “Посилення спроможності документувати та опрацьовувати докази епізодів воєнних злочинів відповідно до українського/міжнародного законодавства” використовують Протокол Берклі. У 2020 році цей документ представили Центр прав людини Університету Берклі в Каліфорнії та Офіс Верховного комісара ООН з прав людини. Протокол Берклі окреслює мінімальні стандарти для пошуку, збирання, зберігання, перевірки та аналізу відкритих джерел, і може слугувати практичним посібником для адвокатів, журналістів та дослідників.

Наталія Гурковська, провідна експертка ЕЦПЛ, розповіла про те, як Протокол Берклі допомагає в повсякденній роботі, у чому відмінності доказів для кримінальних проваджень в Україні та для Міжнародного кримінального суду, які дані вважаються валідними, а платформи для їх зберігання – надійними.

Чим Протокол Берклі корисний для України?

Наталія Гурковська: Перш за все варто сказати про різницю між військовими та воєнними злочинами. Кваліфікація військових злочинів передбачена кримінальним кодексом України, у той час, як воєнні злочини та їх кваліфікація регламентовані Римським Статутом. Протокол Берклі рекомендований для фіксування воєнних злочинів, і дотримання цих стандартів підвищує визнання доказів допустимими. Але Протокол Берклі не є частиною національного законодавства. Для визнання доказів належними та допустимими в кримінальному провадженні необхідно дотримуватися вимог кримінального процесу, і будь-хто не може збирати докази. Інакше вони будуть неналежними. А для Міжнародного кримінального суду фіксувати та документувати може будь-яка людина.

Серед методологічних принципів Протоколу Берклі – точність, збереження та захист даних. Чи можуть бути точними свідчення постраждалих фізично або психічно травмованих людей? Чи не затьмарить фактор суб’єктивності процес згадування подій?

Наталія Гурковська: Покази ніколи не відбираються примусово, право не свідчити відносно себе ще ніхто не скасовував. Документатор так само, як і будь-який слідчий, не є експертом у галузі психології чи психіатрії. Масштаби та жорстокість російської агресії 2022 року вплинули на все населення України, тому варто пам’ятати, що психологічної шкоди зазнали навіть ті, хто не був безпосереднім свідком вбивств, катувань та жорстокого чи нелюдського поводження. За таким підходом кожен, хто отримує повістку в суд, або під час досудового розслідування, має приходити із довідкою, що підтверджує психічний стан здоров’я. Звісно, шо це безглуздо.

Звертатись із заявами (не лише тому, що вчинено кримінальне правопорушення) має право будь-який громадянин, незалежно від стану дієздатності (йдеться не лише про психічний стан,  але й про вік), громадянства тощо. Рішення Конституційного Суду України у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень частини другої статті 8, другого речення частини четвертої статті 16 Закону України «Про звернення громадян» здається поставили крапку в сумнівах, чи можуть недієздатні реалізовувати право на звернення незалежно від предмету скарги (справа про звернення осіб, визнаних судом недієздатними), Рішення від 11.10.2018, справа № 1–124/2018(4976/17).

Докази мають розглядатися у сукупності з іншими. Для перевірки достовірності будь-яких показів можуть призначатися експертизи, може проводитися огляд на місці, зокрема, за участі заявників. Також докази можуть порівнюватися та оцінюватися поряд з іншими доказами тощо. Щоби піддавати покази сумнівам, стан здоров’я людини не є визначальним.

Чи не витрачатимуть правоохоронні органи більше часу на досудове розслідування, а суди відповідно, на судовий розгляд, оскільки потенційно можуть існувати сотні тисяч фотографій, відео та публікацій, які мають бути перевірені та досліджені сторонами процесу?

Наталія Гурковська: Коли ми говоримо про національні суди та кримінальні провадження, то маємо чітко розуміти – йдеться про військові злочини, що передбачені кримінальним кодексом. Я навмисно не буду наводити приклади з масових поховань, виявлених приміщень зі слідами, що вказують на катування та жорстоке поводження. Без реальних осіб, яким оголошується підозра, висувається обвинувачення, не може бути забезпечено право на справедливий суд, у тому числі, всебічний розгляд справи. Тому варто говорити про міжнародне кримінальне обвинувачення. І так, це процес довготривалий.

Чи обов’язково бути очевидцем злочинів, щоби задокументувати їх та притягнути агресора до відповідальності? Можливо, цифрові дані, які є у відкритому доступі – контент соціальних мереж, супутникові знімки, інші опубліковані в Інтернеті фотографії та відео, карти, схеми – так само слугують джерелом доказів?

Наталія Гурковська: Ні, цього для кримінального обвинувачення не достатньо. Давайте розглянемо ситуацію на прикладі. Припустимо, ви знайшли в Інтернеті фотознімок із зображенням, яке схоже на обгорілий труп людини. Про що ця світлина? Ви бачите людину, що підпалила себе сама (самогубство), хтось її підпалив (вбивство), чи людина потрапила в зону ракетного ураження та отримала опіки, що не сумісні із життям. Ось ще одна версія – зображення не є трупом людини, а демонстративний макет людини.

Цифрові дані, зібрані з відкритих джерел, можуть розглядатися в якості доказів, але для підсилення доводів – у сукупності з іншими, як-то покази, експертизи, відтворення тощо.

У КПК України визначені поняття та види електронних доказів. Одним із різновидів доказів є документ (ст. 99), що зберігає інформацію, яка зафіксована за допомогою письмових знаків, звуку, зображення, відомості, що можуть бути використані як докази: фото, аудіо, відео, комп’ютерні дані, носії інформації, що зафіксовані технічними засобами. Електронний документ або електронний доказ є відображенням оригінального документу.

КПК з 2012 року неймовірно багаторазово зазнавав змін. Достатньо розуміти права людини, щоб не знущатись над кримінальним процесом. Особливі обставини, як то воєнний стан, є реальними підставами для зміни механізмів процесу. Все інше це популізм когось, або перекручування процесуальних моментів на чиюсь користь. Для мене особисто визначення електронного документу в кримінальному процесуальному кодексі, як доказу, не потребує зайвих трактувань.

Після того, як зібрані дані вносять до загальної бази, яка їхня подальша доля?

Наталія Гурковська: Документування з дотриманням принципів протоколу Берклі відбувається саме для можливості використання допустимих доказів у міжнародних обвинуваченнях. Якщо жертви та свідки особисто надають свідчення документаторам, спочатку вони дають добровільну та усвідомлену згоду. Водночас є цифрові платформи, де просто архівуються зібрані дані з відкритих джерел, але документатори не дотримуються процедури Протоколу Берклі.

ЕЦПЛ входить до Коаліції «Україна. 5 ранку», і всі її організації мають певні домовленості з наповнення, конфіденційності, процесу залученості експертів тощо. База не є відкритим джерелом даних. Кожна організація самостійно може вирішувати предмети/обставини  документування. Всі експерти/документатори нашої організації, перед роботою із базою, проходять відповідні навчання. І тут треба сказати, що бази, які використовуються Коаліцією, вже раніше були створені на міжнародному рівні. Майже рік учасники Коаліції апробовували різні платформи, проходили навчання, тестували. Обрані платформи відповідають спільним принципам, вимогам, стандартам, зручні у використанні для «пересічного слідчого», безпечні і здатні зберігати великі масиви даних.

Проєкт «Посилення спроможності документувати та опрацьовувати докази епізодів воєнних злочинів відповідно до українського/міжнародного законодавства» реалізується у рамках проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу.

#TeamEurope #MovingForwardTogether #ISAR Ednannia 

#воєннізлочини #правалюдини #кримінальніпровадження

Експертна група: Наталя Гурковська, Сергій Іллюк, Вячеслав Свірець