Місто має бути безпечним та комфортним для всіх. Немає бути бар’єрів пересування, розвитку та комунікації між людьми, незалежно від віку, статі, етнічної приналежності, здоров’я чи соціального становища.
Сьогодні характерною ознакою українського суспільства є його соціальна стратифікація й однією з верств населення є так названі вразливі. Вразливими називають групи, які з тих чи інших причин потерпають від дискримінації, зловживань тощо як від представників органів влади, так і від суспільства в цілому.
У цьому контексті хочеться звернути увагу на таку групу людей як наркозалежні, робітники комерційного сексу, особи, що звільнилися з місць позбавлення волі та інші, які часто потерпають від порушень прав і свобод та не можуть себе захистити. Таким чином, вразливі групи зазнають значно більше загроз безпеки ніж решта населення.
Важливо врахувати той факт, що в свідомості більшості людей є чіткий розподіл на «ми» та «вони». Тому зазначені групи осіб часто сприймаються як джерела небезпеки. Так зростає напруження та ворожнеча у соціумі, що відображається на безпеці кожного та правопорядку в цілому.
В результаті ми опиняємось в замкненому колі. Суспільство бачить у вразливих групах джерело небезпеки, відмовляється рахуватись з інтересами цих людей і тим самим виштовхує їх ще далі від нормального життя. Держава, замість того, щоб забезпечити дієві форми, способи, підходи щодо залучення такої групи осіб в життя громади задля створення безпечного середовища, часто навпаки, використовує їхнє вразливе становище для своїх цілей.
Отже, ми всі маємо зрозуміти, що без належної політики інтеграції вразливих груп населення неможливо говорити про безпеку. Тож необхідно з одного боку, зменшити шкоду від вразливих груп, з іншого – захистити права цих груп. Це необхідно робити комплексно та спільними зусиллями. Саме такі дії можуть стати кроком у налагодженні безпеки, миру та порозуміння в громадах. Актуальність проблеми полягає ще й у тому, що сьогодні відсутні дієві форми, способи, підходи щодо залучення такої групи осіб до безпекових ініціатив.
В Україні діє ряд громадських організацій, що опікуються вирішенням проблем вразливих груп населення. Нещодавно Міжнародний фонд “Відродження” зібрав представників цих організацій задля обговорення дуже важливого питання: «Як можна залучити вразливі групи населення до безпекових ініціатив в громаді, зокрема за концепцією Community Policing?». Модераторками та тренарками заходу виступили представниця Експертного центру з прав людини Уляна Шадська та Центру інформації про права людини Людмила Янкіна.
Однією з головних проблем присутні назвали те, що місцеві програми безпеки не відповідають реальним потребам громади, зокрема не враховують інтереси вразливих груп, часто про них просто «забувають». Учасники заходу наголосили, що необхідно доносити до громади правдиву інформацію про вразливі групи, налагоджувати комунікацію та шукати спільні рішення.
Уляна Шадська, Керівниця програм "Безпека громад" та "Право на приватність"