Пошук по сайту

#Книжки, що впливають: «21 урок для 21 століття»

Ювал Ной Харарі — автор бестселерів «Людина розумна» («Sapiens»), «Людина божественна» («Homo Deus») про минуле та майбутнє людства — у 2018-му році презентував третю книгу «21 урок для XXI століття». Цього разу він присвятив увагу подіям сьогодення. У двадцяти одному розділі ізраїльський історик висвітлив сучасне життя: робота, свобода, ілюзії, рівність, цивілізації, релігії, імміграція, тероризм, війна, справедливість, спільне. Всі частини книги об’єднані навколо одного питання: куди ми рухаємось далі?

Ювал Ной Харарі дивиться на сучасність крізь призму інформаційних технологій та розмірковує про те, з якими кризами та їхніми наслідками може стикнутися людство у недалекому майбутньому.

Автор розглядає основні ідеологічні тенденції сучасного суспільства та суперництво між різними системами поглядів — фашизмом, комунізмом та лібералізмом. Вільний ринок, демократія і права людини, які неначе зараз домінують, на думку Харарі, поступово заходять у глухий кут. Довіра до лібералізму знижується на тлі інформаційної революції.

До чого ж все це може призвести?

Прогноз Харарі — до цифрової диктатури та розвитку штучного інтелекту, який замінить величезну кількість людей та звільнить їхні робочі місця.

У книзі «21 урок для 21 століття» автор зосереджує увагу на кризах, які пов’язані з технологічною революцією, що на його думку, може обернутися катастрофою, у разі сценарію «раптом пішло не так».

 

 

Водночас, перед читачем постають питання політичних розбіжностей, фейкових новин, зміни клімату, проблеми тероризму, етнічних конфліктів та загрози нової світової війни. Так, «21 урок» — книга, що провокує до дискусій, але цікава й несподівана. Всупереч назві, вона не містить уроків, скоріше стимулює думати разом із її автором.

Декілька важливих ідей Ювала Ноя Харарі про виклики, які стоять перед людством зараз, спонукають і мене говорити вголос.

 

Ідея 1. Цифрова диктатура і перспектива масового безробіття

 

Що гірше: втратити роботу чи контроль над власним життям? Автор книги вважає, що за умови поширення можливостей штучного інтелекту, для людства зростають ризики втратити і перше, і друге.

Сьогодні поки ще складно уявити те, яким буде ринок праці у 2050 році, але прогнози переконують: машинне самонавчання й робототехніка замінять здебільшого робочих місць. Звісно, щодо цього є багато суперечливих поглядів — одні вважають, ніби упродовж одного-двох десятиліть мільярди людей стануть непотрібними, інші — навпаки переконані, що автоматизація створюватиме нові робочі місця.

На думку Харарі, «цифрова диктатура» — один з аргументів на користь того, чому поступово знижується авторитет лібералізму та його цінностей, а саме: особистої свободи та поглядів, приватності, демократичних виборів, принципів вільного ринку. Майбутня технологічна революція здатна встановити владу алгоритмів, і тоді про індивідуальну свободу можна забути.

Якщо в минулому люди покладалися тільки на божественну волю, то у майбутньому вони будуть звертатися до штучного інтелекту. Дивна заміна, справді?

Проте, якщо згадати, як ми хворіємо, на кого покладаємося, коли хочемо одужати, нескладно побачити певні елементи містичного. Зараз у випадку нежиті ми звертаємося до лікаря, але у 2050 році, завдяки алгоритмам і біометричним даним, хвороби можна буде діагностувати на ранній стадії та лікувати ще до того, як вони призведуть до тяжких наслідків.

З одного боку, це добре, а з іншого — людина дедалі буде залежати від алгоритму, який буде абсолютно все про неї знати, та навіть, більше.

Харарі вважає, що всі бояться роботів-вбивць, але якщо такі машини  використати у військових конфліктах, жертв може бути значно менше, ніж за участі живих людей. Але тут усе залежить від того, хто управлятиме роботами-солдатами, адже алгоритми, які потрапили до рук диктатора, можуть принести катастрофічні наслідки для людства. Ювал Ной Харарі говорить, що вчені та політики занадто захопилися технологіями і забули про загрози, які вони можуть створити. Сьогодні немає відповіді, чи готові ми до цього.

 

Ідея 2. Людство занадто захопилося віртуальним життям

Залежність людей від соціальних мереж можна побачити неозброєним оком. Ми поглинули у смартфони й комп’ютери та не дуже помічаємо оточення. Замість відчуття емоцій, що викликає реальне життя, нас вабить кіберпростір. І коли все це почалося?

У своєму маніфесті Марк Цукерберг стверджував, що головна місія Facebook — об’єднувати суспільство, для уникнення багатьох соціальних проблем, наприклад,  захисту людської свободи та рівності. Для цього його команда створила алгоритми, що пропонують користувачам різні спільноти, які відповідатимуть їхнім смакам і поглядам.

Що про це думає Харарі?

Він каже, що спільноти дійсно необхідні, але попри можливості глобальної комунікації, люди стають ще більш самотніми… До того ж, з’являється глобальний політичний виклик, оскільки алгоритми допомагають технократам розширювати зони впливу та сценарії нав’язування ідей, які призводять до ворожнечі та ненависті.

Отже, якщо соціальна мережа дійсно хоче об’єднувати людей, а не тільки заробляти гроші на рекламі, вона мусить змінювати бізнес-модель та сприяти позитивному живому спілкуванню.

 

Ідея 3. Ми маємо спробувати зробити світ на кращий

Здебільшого  людей вважає, що життя має сенс тільки тоді, коли ми залишаємо культурний спадок. Але далеко не всі наділені талантом писати картини, романи, вірші. Ювал Ной Харарі говорить, що справжній сенс життя — і це до снаги кожному — полягає в бажанні зробити світ найкращим. Сьогодні ми можемо комусь допомогти, так само завтра хтось допоможе нам, а разом ми збільшимо добро у світі — ось, що насправді важливо.

Люди, які замислюються над майбутнім, досліджують тренди, розвивають у собі критичне мислення, — готові до змін, вони потенційно заряджені успіхом. Тому я рекомендую цю книжку до прочитання.

Уляна Шадська, Керівниця програм "Безпека громад" та "Право на приватність"