Пошук по сайту

Демократичний цивільний контроль: чим корисний досвід волонтерів цивільного захисту?

Чи знали ви, наскільки різноманітними бувають практики демократичного цивільного контролю?

Спілкуючись громадянами на цю тему ми часто чуємо: «А що це?», і говоримо, що демократичний цивільний контроль включає різні способи залучення громадян до державотворення: як облаштуємо суспільне життя, так і будемо співіснувати у цьому великому будинку.

Цивільний захист, моніторинг стану дотримання прав людини, доступ до публічної інформації, захист персональних даних тощо – все це регулюється людьми, як на рівні державних органів, так і на рівні громадських об’єднань. І досвід українців, які долучаються до волонтерської роботи для забезпечення громадської безпеки в Італії переконує, що ми далеко не вичерпали всіх можливостей взаємодії для побудови успішної держави.

Наш співрозмовник — Андрій Грицевич, живе і працює в Італії, займається волонтерством і активно поширює культуру цивільного захисту. Він вважає, що право на безпеку та захист життя є фундаментом соціально-правової системи всіх цивілізованих країн світу, а культура цивільного захисту є природним вираженням цього права. Коли суспільство приймає та підтримує культуру цивільного захисту, воно погоджується дбайливо ставитися до людини.

Волонтерська робота – один з таких механізмів.

 

Ваші публікації у фейсбук-спільноті «Волонтери порятунку НСЦЗ Італії» значно розширюють уявлення про можливості участі людини в процесах цивільного захисту. В чому полягає Ваша практична волонтерська діяльність?

Андрій Грицевич: У країнах ЄС люди знають і чітко розуміють важливість культури цивільного захисту, а ми українці, часто страждаємо від незнання, адже обмежений досвід розуміння демократичних перетворень у сфері цивільного захисту часто гальмує здатність прогнозування ризиків та розбудови механізмів превенції можливим гуманітарним кризам чи стихійним лихам. Після створення в Італії державної системи з завданнями цивільного захисту в 1992 році, Держдепартамент Цивільного Захисту Італії обрав собі таке гасло: «Цивільний захист — це також ТИ!» І це не просто слова. Насправді глибоке осмислення громадянами своїх цивільних прав і, зокрема, права на безпеку та захист життя, є фундаментальним питанням соціально-правової системи всіх цивілізованих країн світу. І на мою думку, культура цивільного захисту є природним вираженням цього права. Коли суспільство приймає та підтримує культуру цивільного захисту, воно погоджується дбайливо ставитися до людини, до навколишнього середовища, природи, тварин, і стає більш згуртованим.

Водночас самим рятувальникам (держслужбовцям і волонтерам) значно легше працювати і виконувати різні завдання для цивільного захисту у мирний час, і в разі стихійного лиха чи надзвичайних ситуацій природного, екологічного, техногенного, та навіть, воєнного характеру.

 

Ким є волонтери порятунку, і якщо людина хоче стати волонтером, що вона має знати про цю роботу?

Андрій Грицевич: Насправді, ми не сприймаємо це як роботу, а вважаємо однією з форм служіння ближнім у їхніх потребах. Як і волонтери багатьох інших напрямків діяльності та спеціалізації — ми виконуємо свої громадянські обов’язки, даруємо свій вільний час та навички (навіть, інтелектуальні) громаді, до якої належимо. Волонтерська активність це вільний вибір, заробітної плати ми не отримуємо, втім, ми вміємо знаходити ефективні рішення , які допомагають людям чи тваринам. Є волонтери-пожежники, рятувальники, медрятувальники, психологи, кінологи, гірських рятувальників, лайфґарди, громадські асистенти — тобто в залежності від нагальних потреб суспільства створюються групи добровольців, які готові та навчені, щоби надавати допомогу.

Витяг із послання Президента асоціації волонтерів порятунку Цивільного Захисту міста Верона:

Ніхто не може отримати новий результат не змінивши метод роботи.

Лише переглянувши і змінивши методи й засоби є можливо отримати щось відмінне від попереднього результату.

Помиляється той, хто наповнює старі бочки новим вином у надії отримати інше вино!

 

Яка у Вас волонтерська спеціалізація?

Андрій Грицевич: Особисто я належу до Національної Асоціації Рейнджерів Італії, яка є членом Міжнародної Федерації Рейнджерів (International Rangers Federation) і має головний осередок в Австралії. Діяльність нашої асоціації призначена для захисту цивільного населення, охорони навколишнього середовища, культурної спадщини та захисту тварин. Вона діє в рамках благодійних цілей, що спрямовані на добробут суспільства та на перспективу його постійного розвитку.

Окрім того, ми часто тісно взаємодіємо з колегами, що належать до різних оперативних структур: пожежниками, рятувальниками (які є держслужбовцями), а також співробітниками державної та муніципальної поліції. Для прикладу, у цей складний період коронавірусу, у співпраці з агентами державної або/та муніципальної поліції, ми ведемо нагляд за громадським порятунком у медзакладах Національної Служби Здоров’я Італії й надаємо інформаційну допомогу громадянам, які звертаються до цих закладів, щоби пройти тести на коронавірус або для вакцинування. Ця діяльність один зі способів протидії розповсюдженню Сovid-19.

Скільки часу на тиждень або місяць Ви приділяєте волонтерській роботі?

Андрій Грицевич: Всі чергування здійснюються за чітким графіком. Оскільки Асоціація складає понад 40 чоловік, на кожного припадає більш-менш по 3/4 чергування на тиждень по 8 годин. І робимо ми це у вільний час. Ось чому тут, на Заході, усі так цінують волонтерів за їх жертовне служіння. Звісно, що ми могли б лежати на дивані й пити пиво після роботи, але ми зробили інший вибір.

Справа в тому, що в Італії державотворчий процес включає всі державні органи, державні служби і громадські інституції різних напрямків діяльності і спеціалізації. В Україні поки не має такої культури розуміння громадського обєднання, тому деякі речі важко співставляти. Але все починається з усвідомлення відмінності іншої людини, поваги до думок іншого та пошуку можливостей того, які справи нас обєднують, і ми можемо співпрацювати разом. Всі Асоціації в Італії (в Україні їх називають “громадськіми організаціями цивільного захисту”) мають свої напрямки і створюють національний корпус волонтерів порятунку цивільного захисту. Тобто він є однією з оперативних структур державної системи Італії і виконує функції цивільного захисту, який представляє національна служба цивільного захисту.

 

Як Асоціація регулює свою діяльність? Чи проходять волонтери спеціальну підготовку?

Андрій Грицевич: Так, ми обов’язково проходимо професійний вишкіл, складаємо іспити і здобуваємо професійну кваліфікацію. Навчання безкоштовне. Можна сказати, що ми є універсальними операторами порятунку в якості волонтерів, починаючи від надання кваліфікованої першої допомоги (маємо для цього, навіть, «амбуланци» класу А, В та С в Україні їх називають «швидкими») і завершуючи гасінням пожеж як побутових, так і лісових.

У перший понеділок кожного місяця ми проводимо наради, на яких програмуємо наше чергування на місяць уперед, а потім копію графіку чергувань надсилаємо у відділ департаменту цивільного захисту при облдержадміністрації та в Обласну Агенцію Держдепартаменту Цивільного захисту Італії.

У разі, якщо волонтер постраждав під час рятування інших, чи компенсує йому держава лікування?

Андрій Грицевич: Чинним законодавством Італії (закони Італії № 225/92, 100/2012 та Кодексом ЦЗ Італії) зазначені чіткі соціальні та правові гарантії для належного захисту волонтерів ЦЗ та їх об’єднань (волонтерських асоціацій ЦЗ).

У випадках гуманітарних криз, стихійних лих, або будь-яких надзвичайних ситуацій, волонтер порятунку НСЦЗ Італії, якого асоціація делегує на прохання Обласної Агенції Держдепартаменту ЦЗ для надання цивільному населенню порятунку чи допомоги, не втрачає свого робочого місця. Більш того, час, який він проводить поза роботою, оплачується йому державою через INPS (Національний Інститут Соціального Забезпечення) — див. ст. 39 Кодексу Цивільного Захисту Італії від 1 січня 2019 року (екс ст. 9 Декрету Президента Республіки н. 224 від 1994 року). Це вигідно не лише працівнику, але і його роботодавцю, який у такому випадку не змушений оплачувати працівникові «пропущені» ним робочі дні з власної кишені. Однак волонтер не може бути відсутнім на роботі у період, що перевищує 30 днів, і не більше ніж 90 днів упродовж року.

 

 

Довідково:

Особи, що стали дійсними членами волонтерської асоціації ЦЗ, тобто волонтерами порятунку, після проходження випробувального періоду та базового курсу, зобов’язані:

гарантувати асоціації до якої належать, свою готовність для здійснення запланованих нею заходів;

брати участь у навчальних курсах та практичних заняттях;

сплачувати річні членські внески;

у випадках, визначених законодавством, проходити медичний огляд та надавати довідку про стан здоров’я;

— не допускати дій і вчинків, які можуть негативно вплинути на імідж асоціації та НСЦЗ загалом.

– у разі надзвичайних ситуацій, брати участь у заходах, які здійснює асоціація.

 

Це надає волонтеру порятунку ЦЗ наступні соціально-правові гарантії:

збереження робочого місця праці;

оплата праці державою за втрачені робочі дні на місці праці;

відшкодування витрат, пов’язаних із волонтерською діяльністю (витрати на проїзд до і з місця здійснення волонтерської діяльності при умові використання власного авто або громадського транспорту, а також витрати на поштові та телефонні послуги, якщо волонтер здійснює волонтерську діяльність поза межами місцезнаходження волонтерської організації). Відшкодування витрат здійснюється виключно за рахунок коштів волонтерської асоціації до якої волонтер належить.

— безкоштовне лікування у випадку отримання травми чи у випадку нездужання. Це пояснюється логікою того, що ми, іноземні громадяни, як і громадяни Італії, є вписаними в Національну Службу Здоров’я Італії і вона нам гарантує це право.

 

Всі фото — зі сторінки Волонтери НСЦЗ Італії (https://www.facebook.com/groups/volontaridelsoccorso.snpc.it)

#демократичний_цивільний_контроль #діалогбезпеки