Епізоди воєнних злочинів: історія родини з Харківщини

Що залишається від минулого в тих, хто втратив свій дім внаслідок російської агресії?

Сімейні фотографії, кілька побутових речей та попіл. Правозахисники прагнуть не лише встановити історичну справедливість, але й добитися покарання для злочинців у майбутніх судах. І кожен епізод війни, про який розповідають свідки або постраждалі, для нас є важливим. Тому історія родини Євгена з Харківщини — не лише “сторінка” у базі даних воєнних злочинів.

Історія про родину Євгена 

Євген жив зі своєю родиною та рідним братом у власному будинку у селі Яковлівка, що неподалік від Харкова. Після ракетно-бомбових авіаударів вони залишилися без хати та були змушені евакуюватися.

Коли 02 березня о десятій вечора родина Євгена збиралася до сну, над домом з’явився літак – вони почули його звук. Раптом стіни та вікна затрусило. Брат Юрій вибіг на двір, щоб подивитися, що там відбувається. Через кілька секунд після того, як пролетів літак, чоловік закричав: «Летить, лягайте». Євген із дружиною швидко підхопили дітей та лягли на підлогу. Пролунав потужний вибух. 

Євген підняв голову і побачив, як дах та стіни будинку розпадаються на шмати, та от-от їх може придавити руїнами. Він витримав три хвилини, поки все затихло, витяг родину з будинку,  і всі разом, без речей, майже роздягнені, вони побігли до лісу. 

Авіабомба впала прямо на двір, десь в п’яти семи метрах від будинку. Але вона була не остання. 

З інтервалом у дві-три хвилини прилетіло ще вісім бомб, і щоразу було чутно різкий свист, а після вибухів небо світилося. Авіабомби падали на території села Яковлівка та поблизу нього.

Після удару по будинку, Євген та його рідні отримали поранення від уламків, що летіли зі всіх сторін прямо на них. Але часу на біль вже не мали. Десь півгодини вони йшли лісом, потім натрапили на сільський клуб та сховалися у підвалі, пересиділи там до ранку третього березня, поки не скінчилася комендантська година. 

Коли стало тихо, вони повернулися додому і побачили, що будинок, гараж, автомобіль і все, що було на території господарства, знищено внаслідок авіаудару. Ворог залишив “на пам’ять” три воронки глибиною від п’яти метрів і діаметром до десяти метрів, а також – металеві уламки. На одному з них  був надпис «Удлинитель вложен». 

Євген зателефонував на лінію «103» та викликав швидку. Його родину відвезли до КНП «Мерифіанська міська лікарня». У дружини Марини були різані рани на спині та на грудній клітині, у доньки Насті – ушкодження обличчя. На лівій руці Євгена лікарі побачили різані рани на спині та голові, розірване сухожилля  та уламки металу що проник у тканину майже до кістки. 

Приїхала і поліція, щоб задокументувати факти та доставити родину Євгена до загальноосвітньої школи, де було бомбосховище. Там дали одяг, їжу та можливість помитися. А через кілька днів волонтери допомогли евакуюватися на базу відпочинку в селі Орловщина, Дніпропетровської області. У цьому притулку родина залишалася недовго, далі ставало небезпечно. Волонтери допомогли дістатися до міста. Черкаси, де родина Євгена зупинилася на ночівлю в одному із дитячих садків, і потім виїхала на Рівненщину. Там їх чекали у будинку молитви села Шубків. А рідна Яковлівка, де народилися Євген, дружина та їхні діти, так і стояла порожньою. Росіяни скинули на село купу бомб, знищили приватні будинки, школу, дитячий садок, клуб, магазини,  і пішли в наступ по лінії фронта.

Проєкт «Посилення спроможності документувати та опрацьовувати докази епізодів воєнних злочинів відповідно до українського/міжнародного законодавства» реалізується у рамках проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу.

#TeamEurope #MovingForwardTogether #ISAR Ednannia 

#воєннізлочини #правалюдини #кримінальніпровадження

Експертна група: Наталя Гурковська, Сергій Іллюк, Вячеслав Свірець