укр eng

Пошук по сайту

Чому катування підозрюваних не допомагає розкрити злочини? — дані наукового експерименту

Виконавчий директор «Експертного центру з прав людини» Юрій Бєлоусов  в ефірі Громадського радіо розповів про катування у місцях несвободи та їхній вплив на людину.

Визначення катування в Конвенції ООН проти катувань — це завдання сильного фізичного болю або моральних страждань з метою отримання інформації від особи, покарання її за певні дії, які вона вчинила, або вчинили інші особи. Якщо ми кажемо про правоохоронні органи, то метою є отримання інформації. З допомогою катування вибивають визнання злочину, місце знаходження доказів злочину – якщо людина причетна. Якщо людина не причетна, то вибивають не тільки її зізнання у злочині, але і фабрикуються докази.

Якщо ми кажемо про пенітенціарні заклади – то там це покарання особи за те, що вона вчинила, але більше це примус особи до певної поведінки. Якщо ми говоримо про інтернати, то іноді катування використовуються як засоби виховання в розумінні керівництва закладу. Тобто для різних типів різна мета, хоча прояви часто не відрізняються.

Два роки тому на робочій зустрічі у Вашингтоні під егідою спеціального доповідача ООН з питань протидії катування Хуана Мендеса, був нейропсихолог з Ірландії Шейн О’Мара. Він є автором книги «Катування не працюють». В Ірландії проводилися досліди на студентах, там були певні прояви неналежного поводження. Грубо кажучи, дослідження свідчать, що катування призводять до появи стресового стану особи, і коли людина перебуває в серйозному стресі, то блокується пам’ять. Правоохоронці використовують катування, щоб отримати інформацію. Відповідно, особа має згадати деталі: що вона, на думку правоохоронців, робила не так, які злочини вона вчиняла. Коли особу катують – вона перебуває у стані стресу і просто фізично не може це загадати, і весь мозок працює на уникнення події, що травмує. Мозок шукає виходу з ситуації і підключається фантазія: що сказати? Що вони хочуть – те й скажу, або мозок продукує різного роду явища або події, яких не було насправді.

Двом групам давали одну й ту саму інформацію і просили її відтворити через певний час. До одної групи нічого не застосовували, іншу групу студентів вішали ногами догори, і потім обливали холодною водою. Після цього опускали і одразу просили згадати ту ситуацію, яку їм розповіли. Вони робили величезну кількість помилок в деталях, хоча були впевнені на 100%, що говорили правду.

З повною версію розмови можна ознайомитись у відео

Поділитися
Поділитися