Пошук по сайту

CSI-ЕФЕКТ або як серіали криміналістичного жанру впливають на суспільство?

Щороку кіноіндустрія з метою задоволення зростаючих запитів глядача видає нову порцію медіа-продукту, повного насильства та кривавих сцен жахливих злочинів. Але жовтень 2000 року виявився унікальним. Вперше на телеекранах з’явилася пілотна серія культового серіалу «CSI: Місце злочину Лас-Вегас», яка за рівнем презентації можливостей криміналістичних лабораторій значно перевершила усі до того часу емітовані на TV детективи. Згодом з’явилися інші кінопроєкти,   і американські науковці та правники почали говорити про феномен CSI-ефекту.

Що таке CSI-ефект або як серіали криміналістичного жанру впливають на суспільство?

Ми живемо в епоху «медійної цивілізації». Сучасні ЗМІ, зокрема й телевізійний контент, відіграють суттєву роль у формуванні нашого світогляду.  Щороку кіноіндустрія з метою задоволення зростаючих запитів глядача видає нову порцію медіа-продукту, повного насильства та кривавих сцен жахливих злочинів. Але жовтень 2000 року виявився унікальним. Вперше на телеекранах з’явилась пілотна серія культового серіалу «CSI: Місце злочину Лас-Вегас», яка за рівнем презентації можливостей криміналістичних лабораторій значно перевершила усі до того часу емітовані на TV детективи. Згодом з’явилися ще два додаткові кінопроєкти:  «CSI: Місце злочину Маямі» (2002-2012) та «CSI: Місце злочину Нью-Йорк» (2004-2013). Ці та інші такого типу телесеріали впродовж багатьох років очолювали рейтинги. Втім вже через кілька років від виходу першого сезону американські науковці та правники заговорили про феномен CSI, як чинник, який має специфічний вплив на суспільство.

 

ПРО ЯКІ СЕРІАЛИ ЙДЕТЬСЯ?

Англомовна наука оперує поняттям «кримінальні серіали», «CSI-шоу», «CSI-драми», хоча кращим відповідником для перекладу українською мовою є «криміналістичні серіали», оскільки основна ідея таких фільмів показати не сам злочин чи діяльність злочинця, а криміналістичне забезпечення процесу розслідування, іншими словами – роботу криміналістичних лабораторій, правоохоронців та експертів на місці події; вміння виявляти, фіксувати, досліджувати та використовувати наукові докази; оцінювати такі докази детективами, прокурорами і суддями тощо. Саме тому, як правило, епізоди  серіалів розпочинаються як кейси нерозкритих справ (виявлення кривавих слідів, трупів, раптових смертей героїв тощо), а далі фахівці-криміналісти, детективи, аналітики та ін. завдяки високому професіоналізму, уважності, новітнім криміналістичним засобам і технологіям збирають докази як пазли і викривають злочинців. Відтак про CSI-ефект говорять як наслідок перегляду не тільки класичних кінопродуктів групи Crime Scene Investigation, але й інших серіалів («Закон і порядок», «Елементарно», «Кістки», «Касл», «Мислити як злочинець», «Морська поліція», «Декстер» тощо).

 

ТО ЩО Ж ТАКЕ CSI-ЕФЕКТ?

CSI-ефект – це процес формування під впливом перегляду телесеріалів криміналістичного жанру суспільної думки про діяльність спеціальних служб, судових експертів, методи та прийоми збирання, оцінки, дослідження та використання доказової інформації. Такий вплив можна розділити на позитивний і негативний.

 

ПОЗИТИВНИЙ CSI-ЕФЕКТ

По-перше, «іміджевий ефект», адже така кінематографічна продукція продукує загалом позитивний образ діяльності правоохоронних органів, показує високу ефективність роботи, інноваційні можливості, що формує у глядача почуття безпеки і розуміння того, що існує дієва система захисту прав людини. Винні завжди будуть покарані.

По-друге, «освітній ефект», оскільки такі серіали сприяють підвищенню рівня правових знань та розуміння окремих процесів, пов’язаних зі збиранням доказів. Деякі вчені навіть говорять про підвищення правової свідомості громадян. І дійсно, вагома частина кіноматіералу продукується з урахуванням вимог кримінального, кримінального процесуального законодавства. З цією метою навіть запрошуються спеціальні фахівці-консультанти, які є практикуючими юристами.

По-третє, «мотиваційний ефект», коли під впливом культивування позитивної харизми, лідерських якостей та високого професіоналізму фахівців-криміналістів зростає зацікавлення, особливо молоді, до здобуття такої професії, мотивація служби в спеціальних службах, бажання бути причетним до справи протидії злочинності.    

 

НЕГАТИВНИЙ CSI-ЕФЕКТ

Серіал – це завжди суміш фактів і фікцій. Реальність змішується з фантазією. На догоду перебірливому глядачеві сценаристи вигадують унікальні способи викриття злочинців завдяки досягненням криміналістики та ретельності, уважності та професіоналізму команди фахівців. Тільки один серіал «CSI: Місце злочину Лас-Вегас» налічує 15 сезонів, 335 серій, а це близько 400 злочинів (деякі серії презентують кілька кримінальних правопорушень), з яких у 99 % випадків було проведено успішне розслідування, з’ясовано обставини події та викрито винуватців. Авдиторія глядачів налічує десятки мільйонів людей, при цьому частина з них систематично переглядають такий телепродукт. Як наслідок, під впливом такої хвилі популяризації криміналістики в телевізійних медіа, у суспільстві формується модель функціонування системи правоохоронних органів, яка насправді не відповідає реальному стану речей.  Відтак негативний CSI-ефект виявляється у наступних напрямках.

По-перше, суттєво зростають очікування та вимоги громадськості, зокрема щодо:

оперативності розслідування (у серіалі розслідування триває в середньому 40 хв, що випливає з цілком очевидних закономірностей підготовки медіа-продукту такого ґатунку, а в житті такі темпи збирання доказів, виконання експертиз, прийняття процесуальних рішень просто нереальні. У багатьох випадках у фільмі спрощується процедура отримання дозволів, не враховується час доби (приміром прокурор і суддя на постійному зв’язку в режимі 24/7), інші питання міжвідомчої взаємодії і, будемо відверті, банальної бюрократії);

мультифункціональності спеціалістів (у серіалі поширеною є модель, коли  криміналіст вміє і може зробити все фактично сам, тоді як в реальній практиці розслідування для цього потрібна співпраця з різними фахівцями);

інноваційності забезпечення (часто у серіалі презентуються досконалі системи криміналістичної реєстрації, бази даних, технічні засоби для виявлення маловидимих слідів, аналітичні системи, які в реальному житті або взагалі не існують, або існують, але більш обмеженими можливостями. Навіть пакувальний матеріал (спеціальні пакети, контейнери, набори) є лімітованим ресурсом для спеціальних служб, а в фільмі вони завжди доступні у необмеженій кількості);

точності і категоричності висновків експертів (у серіалах затримання, обвинувачення, засудження особи  часто ґрунтується на висновках експертів, які виводяться з аналізу фрагментарних слідів, мікрокількостей об’єктів, що в реальному житті малоймовірне, наприклад, через брак кількості збігів ідентифікаційних ознак. Ймовірні висновки зустрічаються доволі часто в експертній практиці. При цьому за даними окремих американських досліджень значна частина присяжних схильна виправдати особу, якщо сторона обвинувачення не надасть наукових доказів, які будуть поза сумнівом. В основному ці вимоги стосуються дактилоскопії та слідів ДНК);

ефективності розслідування та високої «мотиваційної включеності» поліцейських та криміналістів до кожної справи (у серіалі, як уже зазначалось, кількість випадків успішного розслідування наближається до 100 %, тоді як в житті такий відсоток розкриття забезпечити є «місією неможливою», як і зберегти високу мотивацію до роботи щодо кожного злочину, адже у фільмі вся команда працює тільки над одним чи двома справами, тоді як в реальному житті навантаження, яке лягає на плечі слідчих, інспекторів, експертів значно більше).

По-друге, частина суспільства, яка схильна до девіантної поведінки, може отримати знання щодо способу не тільки вчинення злочину, але й щодо того, як майстерно приховати, замаскувати, знищити сліди злочину. Безумовно, це ускладнює практичну роботу викриття винних. І хоча одні вчені звертають увагу, що немає достатніх підстав вважати, що певні злочини були вчинені саме  під впливом  CSI-фільмів, інші наголошують на тому, що реально ми й не знаємо число латентних злочинів, які досі не виявлені (не заявлені), а modus operandi (спосіб дії) було взято з телебачення.

По-третє, крім надмірних очікувань і використання кіно-ідей як набору «інструкцій», негативним ефектом є зростання нетерплячості до помилок. Суспільство вважає себе добрим знавцем справи і вимагає публічного звітування про вжиті заходи, проведені дії в рамах розслідувань реальних кримінальних правопорушень, хоча це може зашкодити ефективній роботі служб  і відомств.

 

СТАН ДОСЛІДЖЕННЯ ФЕНОМЕНА CSI

В США, де вперше заговорили про CSI-ефект як наукову проблему, цей вплив відчувається більшою мірою оскільки значна кількість судових справ розглядаються судами присяжних. Крім того, серіали CSI є американським національним телепродуктом, що посилює вплив на свідомість мешканців, які себе ідентифікують співучасниками процесів, які відбуваються у країні, у тому числі в правовій системі. У Європі аналогічні дослідження почали проводитись 7-10 років тому.

Натомість в українській криміналістичній науці питання CSI-ефекту взагалі не розглядалося. Заповнити цю прогалину стало моїм дослідницьким завданням в найближчій перспективі. З цією метою було проведено першу фазу соціологічного опитування здобувачів вищої освіти ЛьвДУВС третього та четвертого років підготовки (понад 150 респондентів) для з’ясування цілої низки питань, зокрема, чи переглядають здобувачі фільми криміналістичного жанру, чи відоме їм поняття CSI-ефекту, чи відчувають вони вплив медіа такого типу та ін. Друга фаза стосуватиметься опитувань практичних працівників органів поліції, експертних підрозділів, прокуратури, суду. Результати наукового проекту під умовною назвою «СSI-ефект в українських реаліях» очікуйте в наступних випусках та наукових публікаціях.

 

Авторка: Оксана Дуфенюк, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри кримінального процесу та криміналістики факультету № 1 Інституту з підготовки фахівців для підрозділів Національної поліції Львівського державного університету внутрішніх справ. Підполковник міліції у відставці. 

 

Першоджерело публікації: ЮРИСТ. Львівська правнича газета

 

#криміналістика #розслідування #інформаційнівіруси

532