Пошук по сайту

Діалог безпеки: аналітичні висновки та рекомендації (на основі матеріалів останніх засідань)

З початку 2019 року Експертний центр з прав людини в партнерстві з Український інститут з прав людини БФ «Восток — SOS» та «Freedom House» в Україні впроваджує ініціативу «Ефективна співпраця громадянського суспільства з безпековими службами в Україні». За цей час у 7-ми пілотних регіонах України створено Регіональні платформи «Діалогу безпеки», де відбуваються щоквартальні зустрічі представників правоохоронних органів та правозахисних громадських організацій. 

Упродовж жовтня-листопада 2021 року відбулося 7 засідань на тему «Залучення перекладачів у діяльності безпекових служб», де були визначені проблеми, з якими постійно стикаються представники правоохоронних органів:

У кримінальному та адміністративному процесах бракує простої та зрозумілої процедури залучення перекладача (сурдоперекладача) 

Слідчий, суддя, прокурор, поліцейський чи представник міграційної служби мають ефективно виконувати свою роботу, а не витрачати час на невластиві для них функції (пошук перекладача, забезпечення його транспортом чи пошук коштів на оплату його праці).

Бракує єдиного незалежного органу, який би здійснював адміністрування системи надання послуг із перекладу для безпекових служб.

Такий орган (служба, підрозділ) міг би відповідати за створення та наповнення бази перекладачів, оцінку потреб у перекладачах (за певними критеріями) для забезпечення ефективної діяльності державних служб, визначення кваліфікаційних вимог до перекладачів, організацію договірних стосунків та оплату їхніх послуг (наприклад, за моделлю системи БПД).

Внаслідок відсутності такого органу особи, уповноважені на здійснення затримання, проведення досудового розслідування, дізнання, адміністративного провадження чи провадження в судах, мають виконувати не свої функції (самостійно шукають перекладачів «на вулиці»), щоби забезпечити виконання норми закону. До того ж, на пошуки перекладача витрачається чимало часу, а несвоєчасне залучення такого учасника процесу, спричиняє порушення низки інших прав затриманої особи, зокрема, права на захист, що зводить нанівець усі зібрані докази, у той час, як винна особа уникає відповідальності.

1.У законодавстві не визначено кваліфікаційні вимоги до перекладача (сурдоперекладача), якого можна залучати для здійснення письмового/усного перекладу у процесуальних діях

Якщо в цивільному, господарському та адміністративному процесах хоча б зазначено, що перекладач є особою, котра вільно володіє мовою, на якій здійснюється судочинство, та іншою мовою, знання якої необхідне для усного чи письмового перекладу з однієї мови на іншу, а також – особою, що володіє технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими людьми, то в кримінальному процесі взагалі незрозуміло, хто може бути таким учасником процесу.

Внаслідок цього адвокати в судах ставлять під сумнів якість перекладу, що призводить до уникнення від відповідальності осіб, причетних до вчинення правопорушень.

2.Зловживання з боку певних категорій осіб правом на переклад із метою затягування процесу або уникнення від відповідальності за вчинення правопорушення

На практиці в діяльності безпекових служб зустрічаються непоодинокі випадки, коли особи «неочікувано» втрачають здатність розуміти мову провадження, або імітують незнання мови, хоча до певного часу все чудово розуміли. Такі ситуації відбуваються через те, що в законодавстві України передбачено право на забезпечення будь-якій особі перекладача на зрозумілу для неї мову. У законодавстві не визначено жодних критеріїв, відповідно до яких представники правоохоронних органів  можуть з’ясувати, чи дійсно особі потрібна допомога у перекладі, й забезпечувати право на переклад виключно, коли він дійсно потрібен.

Наявна система оплати праці перекладача (сурдоперекладача) не враховує ринкових цін на даний вид послуг (визначені постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1996 року № 710) і передбачає складну процедуру отримання коштів державними органами, котрі мають залучити перекладача. Діючий механізм компенсації витрат перекладачеві передбачає договірні стосунки лише з юридичними особами або фізичним особами-підприємцями і виключає можливість залучення для надання послуг із перекладу фізичних осіб.

3.Процедура, що визначена в Законі України «Про публічні закупівлі» не враховує специфіки закупівлі послуг із перекладу і є вкрай складною з точки зору планування бюджетування.

Зокрема, державні органи мають проводити закупівлю послуг з перекладу на всю суму бюджетних ресурсів відповідно до кошторису на кожен рік. Оскільки питання залучення перекладача доволі ситуаційне та динамічне, відповідальний орган не може закласти в план види та обсяг послуг з перекладу в межах бюджетного року. Крім того, на території держави відсутні суб’єкти господарювання, які б забезпечували переклад з усіх мов, що використовуються на планеті та можуть бути витребувані. Тому під час визначення переможців при проведенні закупівель основним чинником для їх обрання залишається запропонована ціна. Після укладення договору досить часто виникають ситуації, коли такі суб’єкти не можуть належно виконати свої зобов’язання, оскільки надають послуги з обмеженої кількості мов для перекладу.

4.У законодавстві України не врегульований порядок залучення перекладачів для здійснення перекладу матеріалів та/або ходу негласних слідчих (розшукових) дій (далі — НСРД)

Представники органів, що здійснюють досудове розслідування, зокрема, НСРД, зазначають, що на практиці, у процесі проведення НСРД, особи, щодо яких такі дії проводяться, або інші учасники часто використовують для спілкування іноземні мови, мови національних меншин тощо. За таких обставин неможливо здійснювати провадження без участі перекладача. З огляду на те, що КПК України, Закон України «Про державну таємницю», інші підзаконні нормативні акти не містять механізму залучення перекладача до проведення НСРД та надання перекладачеві доступу до державної таємниці, правоохоронні органи позбавляються можливості ефективно та швидко реагувати на отриману інформацію (оцінити результати) та вжити відповідних заходів.

5. У випадках затримання осіб, які не володіють українською мовою, виникає потреба в залученні перекладача негайно після фактичного затримання. Право на переклад має бути забезпечено так само негайно, як право на захист. Ситуація ускладнюється у разі, коли затримання відбувається у віддалених районах, куди перекладачу складно дістатися з логістичних міркувань.

 

 

Невирішення проблем, які були озвучені під час обговорення на регіональних платформах “Діалогу безпеки” матиме негативні наслідки для правоохоронної системи і громадян, що перебувають під контролем органів правопорядку, або стосовно яких здійснюється адміністративне провадження, і відповідно до закону, мають права та/або потребують перекладача.

Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод гарантує дотримання державами-учасницями обов’язку поінформувати кожну затриману особу зрозумілою для неї мовою про підстави арешту та про будь-яке обвинувачення, що висунуте проти неї. Окрім того, вказаним вище документом гарантується право кожного бути негайно й докладно поінформованим про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього, зрозумілою для нього мовою.

Аналогічні положення закріплені і гарантуються національним законодавством.

Стаття 14 Конституції України, гарантує вільне використання мов національних меншин України.

Законодавство, яке регулює процесуальні аспекти здійснення судочинства також гарантує можливість учасників користуватися послугами перекладача.

Зокрема, стаття 29 КПК України встановлює, що особа повідомляється про підозру у вчиненні кримінального правопорушення державною мовою або будь-якою іншою мовою, якою вона здатна зрозуміти сутність підозри у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя, суд, прокурор, слідчий, забезпечують учасникам кримінального провадження, які не опанували державної мови чи вживають її лише на базовому рівні, право давати показання, заявляти клопотання й подавати скарги, виступати в суді рідною або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись у разі потреби послугами перекладача за регламентом, що передбачений КПК України.

Право користуватися рідною мовою закріплено і в інших законодавчих актах (Цивільний процесуальний кодекс України, Кодекс Адміністративного судочинства України, Господарський процесуальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, та ін.).

Забезпечення права на перекладача (переклад) є одним з основоположних у процесуальних аспектах, як у кримінальному так і в адміністративному порядку.

Нерозуміння мови провадження, підстав затримання, змісту процесуальних документів автоматично призводить до порушення іншого права — права на захист, що так само стає підставою для уникнення відповідальності винними особами (суди визнають докази отримані з порушенням права на захист (переклад) неприйнятними).

Іншою стороною недосконалості процедури залучення перекладача є зловживання правом на переклад із боку осіб, які намагаються уникнути відповідальності, що призводить до затягування процесу, або взагалі до уникнення відповідальності таких осіб за вчинені ними правопорушення.

 

Які проблеми розглядалися під час засідань Регіональних платформ «Діалог безпеки»?

 

Діючий механізм залучення перекладачів залишає органи досудового розслідування, прокуратури та суду, органи, які здійснюють адміністративні провадження наодинці у ситуації, коли потрібне забезпечення перекладача (сурдоперекладача) та оплати його послуг. При цьому пошук перекладачів займає чимало часу, що так само створює умови для необґрунтованого затягування строків досудового розслідування та суду. 

Для прикладу, внаслідок пошуку перекладача у низці областей України зафіксовано факти затягування судового розгляду більш, ніж на дев’ять місяців.

Наразі в державі існує один Довідково-інформаційний реєстр перекладачів, який адмініструється Державною міграційною службою України на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України від 11.03.2013 № 228. Водночас, ДМС України здійснює лише технічне наповнення цього реєстру і не займається пошуком перекладачів та їх залученням у випадках, встановлених законом, не оцінює потреби у перекладачах, їхню кваліфікацію, оплату праці тощо.

У цьому реєстрі зазначені відомості про 100 перекладачів. Найпоширенішими мовами, з яких можна проводити переклад, є російська, англійська та німецька. Вочевидь, у масштабах забезпечення роботи правоохоронних органів усієї держави цього недостатньо. Також бракує будь-яких реєстрів із контактами сурдоперекладачів, які можуть залучатися для потреб державних органів.

Окремою проблемою слід зазначити рівень володіння перекладачами юридичною термінологією. Наявність у перекладача певної освіти (вільне володіння мовою) чи посилання на диплом може бути й недостатнім аргументом, оскільки для якісного та правильного перекладу необхідно мати певну спеціалізацію: мовна специфіка документів при розгляді кримінальних, цивільних, господарських чи адміністративних справ вимагає досконалого розуміння термінології та особливих конструкцій речень, синтаксису юридичних текстів тощо.

Викладені факти доводять, що правове регулювання діяльності перекладачів в Україні потребує суттєвого вдосконалення.

 

Для розв’язання проблем, що виникають під час залучення перекладачів у діяльності безпекових служб, представниками Регіональних платформ «Діалогу безпеки» пропонується:

1.Створити просту та зрозумілу процедуру залучення перекладача (сурдоперекладача) у кримінальному та адміністративному процесах. Щоби будь-яка посадова особа (служба/орган), що має обов’язок забезпечити перекладача мала можливість зателефонувати, скориставшись єдиним номером й залучила перекладача для усного чи письмового перекладу.

2.Створити єдиний незалежний орган (або покласти відповідні функції на діючу службу, орган чи експертну установу), який би здійснював адміністрування роботи системи надання послуг із перекладу для безпекових служб. Зокрема, відповідав би за створення та наповнення бази (реєстру) перекладачів; здійснював би оцінку потреб у перекладачах (відповідних мов, у тому числі, жестової мови) для забезпечення ефективної діяльності державних служб; визначав відповідність перекладачів встановленим кваліфікаційним вимогам; Здійснював періодичну перевірку перекладачів на відповідність до вимог; організовував би договірні стосунки та оплату послуг з перекладу та супутніх витрат (переміщення, добові тощо); забезпечував доступ працівників правоохоронних органів до перекладача (послуг з усного/письмового перекладу) тощо. Для прикладу можна розглянути модель роботи із забезпечення права на захист у системі безоплатної правової допомоги.

3.Визначити кваліфікаційні вимоги до перекладача (сурдоперекладача), який може бути залучений при проведенні процесуальних дій (для усного чи письмового перекладу) та врахувати розповсюдженість мов, мовних особливостей регіональних меншин (жодна установа не готує перекладачів із ромської мови) і специфіку юридичної термінології.

4.Визначити критерії, що регулюють обов’язок представників правоохоронних органів залучати перекладача у процес і ситуації, коли він дійсно потрібен для перекладу на мову провадження, щоби вчасно  забезпечити переклад (перекладача) і дотримуватися всіх критеріїв.

5.Визначити рівень оплати праці перекладача (сурдоперекладача) та послуг із перекладу  із врахуванням ринкових цін (нині визначені постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1996 року № 710).

6.Покласти обов’язок організувати договірні відносини, здійснювати оплату послуг, і запровадити процедуру залучення перекладача (послуг із усного/письмового перекладу) на єдиний незалежний орган. Передбачити можливість залучення для перекладу юридичних і фізичних осіб.

7.Врегулювати порядок залучення перекладачів для здійснення перекладу матеріалів та/або ходу негласних слідчих (розшукових) дій (далі НСРД), у тому числі, доступу таких перекладачів до конфіденційних, зокрема,  таємних матеріалів.

8.Розробити на державному рівні програмне забезпечення (застосунок для смартфону/планшету тощо, наприклад, окремої опції в застосунку «Дія»), для здійснення базового усного/письмового перекладу на місці затримання особи, негайно після здійснення її затримання. Внести зміни у відповідні статті КПК, КУПАП, щодо надання права працівникам правоохоронних органів у визначених випадках, забезпечувати переклад особі за допомогою електронних пристроїв (застосунків).

9.Забезпечити державні замовлення у відповідних навчальних закладах з метою підготовки фахівців із перекладу з/на іноземні мови з урахуванням юридичної специфіки (знання термінології кримінальних, цивільних, господарських чи адміністративних проваджень).

 

Зазначені пропозиції направлено до Комітету з питань правоохоронної діяльності Верховної Ради України для врахування у законотворчому процесі, а також —  до Кабінету Міністрів України.

 

Партнери ініціативи «Ефективна співпраця громадянського суспільства з безпековими службами в Україні»:

Freedom House Ukraine
Експертний центр з прав людини
Восток SOS
Український інститут з прав людини
Управління дотримання прав людини Національної поліції України
Координаційний центр з надання правової допомоги

#діалогбезпеки #регіональніплатформи #громадськийконтроль #ЕЦПЛ

 

Віктор Чупров, Керівник програми "Права людини в місцях несвободи"