Пошук по сайту

Дзеркальні нейрони та процесуальне інтерв’ю: чи є точки перетину?

Важливим сучасним світовим «трендом» у сфері кримінальної юстиції є запровадження методики процесуального інтерв’ю на заміну традиційному допиту. Скептики кажуть: «та що ж там «в біса» може бути нового? Ти задаєш питання – допитуваний відповідає. Інакше ж бути не може… Обирай правильну тактику, підготуй необхідні питання та спостерігай, щоб особа не брехала… Досвід тобі на допомогу…».

Насправді, особливостей дуже багато, однак зараз – не про всі. Однією з ключових навичок, необхідних для успішної реалізації методики процесуального інтерв’ю є вміння встановлювати та підтримувати психологічний контакт в ході інтерв’ювання особи. Адже без належного психологічного контакту багато інформації не здобути. Навіть якщо особа й буде відповідати, то коротко, односкладово та без бажання допомогти. Добре, якщо це буде дещо ефективніше, ніж «так», «ні», «не пам’ятаю», «не бачив»… Тож, як можна змінити ситуацію на краще?

Відомий американський психотерапевт Марк Гоулстон, що спеціалізується на підготовці «переговорників» з ФБР, побудував всі свої розробки з комунікацій навколо ідеї дії дзеркальних нейронів. Він виходить з того, що абсолютна більшість звичайних нормальних людей відчуває певний дефіцит визнання і розуміння, часто, навіть не усвідомлено. Водночас, саме активізація дзеркальних нейронів допомагає цей дефіцит поповнити. Коли ми говоримо з людиною про її проблеми та емоції, тобто “дзеркалимо” її думку замість того, щоби почати “грузити” своїми питаннями, проблемами або вимогами, ми активізуємо дзеркальні нейрони її (до речі, й свого теж) головного мозку. Ми ставимо себе на її місце, переживаємо її ситуацію, відчуваємо її проблеми, не дивлячись на те, що ми абсолютно різні люди із різними цінностями, і можливо, навіть виглядаємо як процесуальні опоненти. Такий підхід викликає у співрозмовника почуття подяки й цілком природну реакцію – бажання продовжити комунікацію з високою ймовірністю поміркувати над вашими питаннями і проблемами.

Гоулстон стверджує, що успішні перемовини – і у випадках, якщо йдеться про людину, котра захопила заручника – також, можуть починатися зі слів про розуміння ситуації, в якій вона опинилась, з вербалізації емоцій, які вона відчуває (при цьому професійний переговорник повинен реально володіти ситуацією  та здатен впізнавати мотивацію злочинця). І навпаки: апелювання до застосування сили, залякування, в такій ситуації може бути набагато менш ефективним.

Так, це технологія. Технологія, яка може бути пояснена простою логікою комунікації, і на рівні складних хімічних реакцій, що відбуваються в мозку людини (окрема глибока і цікава тема). Але вона (технологія) працює лише в ситуаціях, коли той хто  її застосовує, діє щиро і не просто робить вигляд, ніби “дзеркалить” думки співрозмовника, а реально співпереживає. Інакше співрозмовник обов’язково це відчує та відгородиться величезною кам’яною стіною.

Ви скажете: але ж існує кілька типів людей (на щастя, їх не так вже й багато), яких ці закони абсолютно не торкаються. Але… то вже окрема тема для дослідження.

Посібник, підготовлений в рамках ініціативи з підтримки Конвенції проти катувань, пояснює переваги використання процесуального інтерв’ю та детально описує шість взаємопов’язаних між собою етапів інтерв’ювання. Документ має практичні поради та коментарі практиків досудового розслідування.

Завантажити посібник

 

Андрій Орлеан, Експерт програми «Права людини і правосуддя», доктор юридичних наук, доцент