Пошук по сайту

Ґендерні аспекти контролю над сектором безпеки з боку інститутів громадянського суспільства

У різних країнах і в органах сектору безпеки конкретної країни діють різні структури й системи контролю. Але його основні механізми — це внутрішній та зовнішній контроль.

Внутрішній контроль

Основну відповідальність за ефективне виконання завдань у рамках відповідного мандату, а також за попередження будь-яких порушень у роботі інститутів сектору безпеки несе керівництво та командування. Внутрішній контроль здійснюється, завдяки спостереженню й активному моніторингу роботи персоналу, процесів навчання і професійного розвитку, а також дотримання професійних правил і процедур. Механізми внутрішнього контролю можуть включати системи атестації та управління якістю, відділи по нагляду й інспекційні служби.

Здебільшого інститутів сектору безпеки мають внутрішні механізми прийому й розгляду скарг, що надходять від представників громадськості або співробітників цих інститутів. У свою чергу, ці механізми мають підлягати незалежному громадському контролю. В інститутах сектора безпеки також може бути генеральний інспектор, внутрішній аудитор або слідчий, тобто особа, яка офіційно здійснює функції внутрішнього контролю. В інструктивних документах «Інтеграція гендерних аспектів у внутрішній контроль збройних сил» та «Інтеграція гендерних аспектів у внутрішній контроль поліції» представлена ​​інформація про те, як організувати ґендерно-орієнтовану систему внутрішнього контролю в інститутах сектора безпеки.

Зовнішній контроль

Органи сектора безпеки підлягають зовнішньому контролю з боку цивільної влади — як мінімум, — відповідних міністрів (наприклад, міністра внутрішніх справ, безпеки, поліції, оборони та /або юстиції) і / або мерів міст (в питаннях контролю над роботою муніципальної та окружної поліції, виправних установ та відділень пожежної охорони), судових органів (чиї рішення й розпорядження зобов’язані виконувати органи сектору безпеки) і парламенту (який розробляє закони, що визначають повноваження й обов’язки інститутів сектору безпеки і затверджує їхні бюджети). Управління головного фінансового інспектора може здійснювати фінансовий контроль. Інститути омбудсмана та національні правозахисні інститути (НПІ) можуть відігравати важливу роль у забезпеченні громадського контролю за сектором безпеки. Шляхом прийняття та розгляду скарг та підготовки звітів і рекомендацій вони можуть сприяти виявленню, попередженню, викоріненню порушень з боку працівників сектору безпеки, а також – приверненню уваги до інституційних проблем.

Моніторинг, що здійснюється цими інститутами, сприяє більшій прозорості діяльності органів безпеки, і в такий спосіб. позитивно впливає на планування заходів із підвищення ефективності роботи даного сектору.

Громадський контроль є наступною формою зовнішнього контролю і важливою складовою системи підзвітності. Розглянемо його основні аспекти в контексті підвищення гендерної орієнтованості діяльності сектору безпеки. В залежності від свого мандату інститути омбудсмана та НПІ зазвичай здійснюють контроль над сектором безпеки шляхом регулярного повідомлення інформації парламенту та впровадження змін у політики / законодавство.

Робота інститутів омбудсмана зі скаргами може включати прийом, розгляд, а іноді й посередництво щодо врегулювання скарг, отриманих від представників громадськості та / або співробітників сектору безпеки; спостереження за роботою зі скаргами всередині органів сектору безпеки, а також аналіз тенденцій, відображених у скаргах. Якщо в результаті розслідування скарги виявляється ймовірність того, що було скоєно злочин або дисциплінарне порушення, деякі інститути омбудсмана та національні правозахисні інститути можуть передати справу до органів прокуратури або суду.

Деякі органи зовнішнього контролю також здійснюють нагляд за призначенням на посади та просування по службі. У деяких країнах інститути омбудсмена і НПІ безпосередньо співпрацюють з органами сектора безпеки з питань реформи управління та формування політики. У цілях забезпечення ефективного контролю за сектором безпеки необхідно, щоби його органи нарівні з усіма дотримувалися норм захисту прав людини, зокрема й, принципів ґендерної рівності і протидіяли ґендерній дискримінації та сексуальним домаганням.

На міжнародному рівні контроль здійснюється міжнародними і регіональними органами з прав людини, спеціальними механізмами й Універсальним періодичним оглядом ООН. Міжнародні органи з прав людини включають Комітет ООН з прав людини, Комітет проти катувань і Комітет із ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок. Регіональні органи — це Африканська комісія й Африканський суд з прав людини й народів, Європейський комітет з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність поводженню чи покаранню, Європейський суд з прав людини й Міжамериканська комісія й Міжамериканський суд із прав людини.

Фото з відкритих джерел

Інститути омбудсмана та НПІ можуть відігравати значну роль у контролі за діяльністю органів сектору безпеки. Іноді інститути омбудсмана створюються саме з цією метою і їм доручається нагляд над одним або кількома органами сектора безпеки.

НПІ — це незалежні органи, створені відповідно до Конституції або на підставі законодавчого акту, фінансуються державою й уповноважені захищати і просувати права людини (ці органи також відомі як комітети з прав людини або комісії з рівних можливостей). У зв’язку з цим НПІ доручено захищати і просувати права жінок і гендерну рівність, оскільки такі права входять у число основ, Хорватії та Швеції) були створені спеціалізовані НПІ для розв’язання питань, пов’язаних із дискримінацією,

До обов’язків НПІ зазвичай входить розгляд скарг, моніторинг державних (а іноді й приватних) суб’єктів, надання консультацій державним органам, підготовка оглядів законодавства, а також – підтримка цінностей у царині прав людини Сфера діяльності НПІ залежить від його мандата та законодавства, на яке спирається правозахисний інститут. «Принципи, які стосуються статусу національних установ, що займаються заохоченням і захистом прав людини [Паризькі принципи] містять базові стандарти і вимоги до створення ефективного НПІ. Згідно з Паризькими принципами, діяльність НПІ має характеризувати таке:

1.Широкий мандат у галузі прав людини;

2.Автономність і незалежність від уряду й тих органів, які ним доручено контролювати;

3.Формування на основі принципу плюралістичного представництва і плюралізму діяльності, яка орієнтована на співпрацю з різними сегментами суспільства (зокрема. йдеться і про конструктивну участь жінок);

4.Передбачене законом право здійснювати моніторинг, запитувати інформацію та складати доповіді про діяльність суб’єктів сектора безпеки (зокрема, збройних сил, поліції, прикордонних військ та імміграційних служб);

5.Повноваження з проведення розслідувань «за власною ініціативою», досліджень і опитувань громадськості (ця прерогатива має особливе значення в тих країнах, де жінки неохоче подають скарги з причин, що пов’язані з їхньою культурою, освітою, складнощами з доступом до відповідних інстанцій і т. д.);

6.Достатні повноваження, зокрема, для виклику повісткою до суду, а також – можливість без попередження відвідувати кадетські школи, поліцейські академії, військові бази, центри розміщення іммігрантів, місця ув’язнення, реабілітаційні центри та призовні пункти у разі надходження скарги або з власної ініціативи;

7.Роль інститутів омбудсмана та НПІ щодо здійснення контролю над сектором безпеки

8.Повноваження щодо подання рекомендацій стосовно перегляду і реформування певних аспектів роботи сектору безпеки або системних проблем, які стосуються задоволення індивідуальних скарг;

9.Можливість представляти доповіді безпосередньо парламенту і / або уряду, а також громадськості;

10.Необхідні фінансові й людські ресурси для ефективного здійснення свого мандата;

11.Повноваження з проведення інформаційно-пропагандистських заходів у формі агітаційних і рекламних кампаній, публікації звітів і оприлюднення результатів своєї роботи, а також щодо участі в навчанні і підготовці кадрового складу інститутів сектору безпеки у галузі прав людини;

12.Можливість приймати скарги від представників громадськості, родичів співробітників сектора безпеки, а також колишніх або діючих службовців.

© Фото: Georgie Pauwels [CC BY 2.0]

За Правилами ООН, що стосуються поводження з жінками-в’язнями і мір покарання для жінок-правопорушниць, не пов’язаних із позбавленням волі [Бангкокські правила], «з метою контролю над умовами тримання під вартою і поводження з жінками-в’язнями до складу інспекцій або контролюючих рад, або наглядових органів включаються жінки» (правило 25 (3)). Бангкокські правила надають контролюючим органам основні орієнтири щодо здійснення їх обов’язків стосовно жінок-ув’язнених. Дуже цінним джерелом інформації для всіх інститутів омбудсмана та НПІ, які зобов’язані здійснювати контроль над установами виконання покарань, є керівництво “Women in Detention: A Guide to Gender-Sensitive Monitoring. London, Penal Reform International and Association for Prevention of Torture, 2013”.

.

ЗНАЧЕННЯ ҐЕНДЕРНИХ ПИТАНЬ ДЛЯ КОНТРОЛЮ НАД СЕКТОРОМ БЕЗПЕКИ З БОКУ ІНСТИТУТІВ ОМБУДСМАНА ТА НАЦІОНАЛЬНИХ ПРАВОЗАХИСНИХ ІНСТИТУТІВ

Є важливі відмінності в тому, як жінки, чоловіки, дівчата та юнаки переживають злочини й насильство щодо себе, — наприклад, у контексті домашнього чи сексуального насильства, насильства на ґрунті гомофобії, групового насильства і торгівлі людьми. У жінок і чоловіків, що перебувають у місцях позбавлення волі, різні потреби з погляду медичного обслуговування, психологічної підтримки і звернень. Тому при перевірці ефективності роботи сектору безпеки в питаннях надання необхідних послуг жінкам і чоловікам різних сегментів соціуму, контролюючим органам необхідно використовувати ґендерно-орієнтований підхід:

Забезпечення представництва всіх груп суспільства в інститутах сектора безпеки

Попередження і припинення дискримінації за ознакою статі, домагань і неправомірної поведінки з боку співробітників сектора безпеки

Забезпечення справедливості й загальнодоступності процедур подання та розгляду скарг, що існують в інститутах омбудсманів та НПІ

Попередження й припинення дискримінації за ознакою статі, домагань і неправомірної поведінки з боку співробітників сектора безпеки

На жаль, у багатьох країнах поширені випадки ґендерного насильства і дискримінації з боку співробітників сектора безпеки щодо ув’язнених, жертв злочинів, членів їх власних сімей та інших членів суспільства. Знущання, сексуальні домагання і дискримінація щодо співробітників також є серйозною проблемою у багатьох інститутах сектора безпеки. Такі посадові злочини не тільки порушують права жертв, а й завдають шкоди ефективності роботи всій організації і підривають довіру до неї з боку суспільства. Розслідування посадових порушень і покарання винних, а також використання зроблених висновків є виключно важливими моментами в діяльності органів сектору безпеки. Інститути омбудсмана та НПІ можуть контролювати ефективність внутрішніх механізмів подання та розгляду скарг у даному секторі, а в деяких випадках – розслідувати такі скарги на свій розсуд.

Заохочення подання скарг на порушення ґендерних прав співробітниками сектору безпеки

Жінки й чоловіки стикаються з певними перешкодами при зверненні зі скаргами на співробітників сектора безпеки у зв’язку такими порушеннями ґендерних прав, як сексуальні домагання й дискримінація на ґендерному ґрунті, дискримінація на підставі сексуальної орієнтації або ґендерної ідентичності, а також знущання на робочому місці. З цими перешкодами стикаються як цивільні особи, так і співробітники сектора безпеки.

Цивільні особи, які подали скаргу на погане поводження з боку співробітників поліції, офіцерів установ виконання покарання, військовослужбовців або інших представників сектора безпеки, можуть бути беззахисними перед тими заходами, які керівники можуть застосувати у відповідь. Ситуація ускладнюється, якщо жертвою порушень є ув’язнений.

Відомча культура, яка панує в секторі безпеки, часто перешкоджає зверненням зі скаргами, оскільки авторів скарг представляють зрадниками або «недостатньо крутими» для роботи в обраному секторі. Деякі співробітники не хочуть користуватися правами, які вони мають у зв’язку з вагітністю або виконанням батьківських обов’язків, оскільки вони мають побоювання, що інші почнуть їх вважати недостатньо відданими службі. Ієрархічні структури сектору безпеки можуть обмежувати можливості звернення зі скаргами на утиски на робочому місці або сексуальні домагання, особливо в ситуації, коли незалежний механізм прийому та розгляду скарг відсутній, і співробітники змушені повідомляти про такі випадки своєму керівництву.

Що можуть зробити інститути омбудсмана та НПІ для заохочення подання скарг із ґендерних питань?

1.Створити конфіденційну систему збору та повідомлення інформації;

2.Інформувати населення про процес розслідування скарг і заходи щодо захисту осіб, які подали скарги на співробітників сектора безпеки;

3.Відкрито заявляти про те, що скарги на сексуальні домагання, ґендерну дискримінацію, знущання та інші порушення будуть прийняті з усією серйозністю;

4.Здійснювати інспекційні візити, з тим щоби надати співробітникам сектору безпеки максимальні можливості для звернення зі скаргами;

5.Внести зміни у свої мандати і процедури, з тим щоби мати можливість приймати скарги на посадові злочини, вчинені співробітниками сектору безпеки, від свідків, третіх сторін (таких, як партнери, члени сім’ї, друзі або члени парламенту), або від НУО);

6.Створити можливості для подання анонімних скарг, особливо в ситуації, коли заявники побоюються розправи з боку порушників;

7.Заохочувати державні і приватні організації, що надають послуги жертвам, ділитися з постраждалими інформацією про можливості для подання скарг;

8.Взаємодіяти з професійними об’єднаннями або спілками, що представляють інтереси співробітників сектора безпеки.

Неофіційний переклад і підготовка тексту: Юлія Голоднікова

Джерело: матеріали серії «Ґендер і реформування сектору безпеки» Gender and Security Programme Geneva Centre for the Democratic Control of Armed Forces (DCAF) в рамках ініціативи «Ефективна співпраця громадянського суспільства з безпековими службами в Україні»

Партнери ініціативи:

Freedom House Ukraine

Експертний центр з прав людини

Восток SOS

Український інститут з прав людини

#громадськийконтроль  #правалюдини #громадські_ініціативи #діалогбезпеки домашнєнасилля #ґендерно_зумовлене_насилля #дискримінація