Пошук по сайту

Global Prison Trends 2021: ключові тенденції

Penal Reform International та Таїландський інститут юстиції представляють ключові тенденції, які визначають деякі з найактуальніших проблем, що стоять перед системами кримінальної юстиції різних країн та потребують уваги: Global Prison Trends 2021

 

1. Схеми звільнення не зупинили зростання тюремного населення.

 

У в’язницях всього світу перебуває 11 мільйонів людей – зростання приблизно на 8% за останні 10 років. 

У 119 країнах в’язниці працюють понад своєї потужності, а вжиті заходи щодо зменшення кількості в’язниць виявилися неадекватними. 

 

Щонайменше 109 країн  у відповідь на пандемію вжили заходів щодо звільнення людей з в’язниці, але багато що з цього було неефективним. Арешти і порушення, пов’язані з COVID-19 та усунення відставання в судах де-не-де збільшило перенаселеність тюрем.

 

У 47 країнах 3931 людина померла у в’язниці через COVID-19 та понад 532 100 осіб, що перебувають у в’язницях, мали позитивні результати тестів у 122 країнах, але реальні цифри значно більші. У тюрмі люди особливо вразливі через умови життя, відсутність засобів гігієни та погіршення стану здоров’я.

 

2. Незважаючи на пандемію, спостерігається надмірне використання процедури затримання.

 

Три мільйона людей перебуває в СІЗО, що більше, ніж у 2000-му році на 30%. І хоча деяким особам, яких тримали під вартою, пощастило на звільнення у зв’язку із COVID-19, арешти призвели до більш активного застосування запобіжних заходів.

 

3. Пандемія загострила невдачі в’язниць у сфері охорони здоров’я.

 

Багато пенітенціарних систем не змогли реалізувати в умовах COVID-19 критичні профілактичні заходи. І для антивірусних заходів, і для надання медичних послуг в інших ситуаціях, в тому числі, хронічних хвороб,  використовувались послуги медичного персоналу та ресурсів з охорони здоров’я, які зазвичай не мають належної якості. У поєднанні з режимом обмеження це негативно вплинуло на характер надання медичної допомоги у в’язницях.

 

4. Профілактичні заходи у багатьох в’язницях призвели до спалахів, пов’язаних з порушенням прав людини.

 

В умовах суворих обмежень було порушено багато прав, коли застосовувалися режими перебування в карцері або, принаймні, місця, де люди протягом місяців були ізольовані цілими групами. В тих, хто був відрізаний від зовнішнього світу, включно з доступом до необхідних ресурсів, зростали спалахи негативних проявів і насильства.

 

An Indonesian Red Cross worker wearing a protective suit sprays disinfectant at a prison in Bandung, West Java, Indonesia, March 23, 2020. © 2020 Agvi Firdaus/SIPA via AP Images

 

 

 

5. З точки зору психічного здоров’я заходи у в’язницях, пов’язані з COVID-19, мали руйнівний ефект.

 

Через карантинні обмеження криза психічного здоров’я, яка спостерігалася до пандемії у багатьох тюрмах всього світу, погіршила стан здоров’я ще сильніше, ніж раніше. Дані показують, що в деяких випадках серед тюремного населення зросла кількість самоушкоджень та самогубств.

 

6. Люди у в’язниці активно протестували проти недоліків заходів реагування на виклики COVID-19.

 

Повідомлення про протести та насильницькі випадки у в’язницях були пов’язані з реакцією на пандемію, включаючи введення обмежень, страх інфікуватися та взагалі відсутність антиковідних заходів. Надмірне використання сили з боку влади у відповідь на такі протести призвело до смертей та поранення затриманих людей.

 

7. Найбільш впливовими виявилися порушення у відповідь на Положення про COVID-19.

 

Покарання за недотримання норм COVID-19 призвело до криміналізації бідності та найбільш вплинуло на представників маргіналізованих груп.

Виконання обмежень було расово упередженим і мало дискримінаційний характер. У деяких країнах такі правопорушення спричинили досудове розслідування, позбавлення волі або ув’язнення.

 

8. Проблеми зі збиранням даних та дотриманням норм прозорості у в’язницях.

 

Під час пандемії погіршилися давні недоліки щодо збирання та прозорості даних у в’язницях. Тарифи на послуги, пов’язані з COVID-19, а також алгоритми їх впровадження, як і механізми звільнення, і серед персоналу, і серед затриманих осіб у багатьох країнах залишаються невідомими.

 

9. Жінок у в’язницях побільшало, як ніколи.

 

Нові дані свідчать про те, що у в’язницях світу наразі перебуває 740 000 жінок. За останнє десятиліття їхня кількість збільшилася понад 100 000. Під час COVID-19 ув’язнені жінки дуже постраждали від обмежень. Стратегії реагування на пандемію залишили їх позаду, зокрема, коли йдеться про можливості звільнення.

 

10. Заходи реагування на COVID-19 залишили дітей поза межами антиковідних рішень.

 

Щороку у в’язниці перебуває щонайменше 410 000 дітей. Незважаючи на ризики та можливі наслідки впливу карантинних обмежень на дітей, зокрема, після їх перебування в одиночній камері, багато установ не включали дітей до програм звільнення, так само, як і не збирали даних щодо того, хто від цього виграв.

 

11. Під час пандемії працівники тюрем також постраждали. 

 

Персонал тюрем також зазнав змін у повсякденному навантаженні та умовах праці, зокрема, через необхідність проживання або перебування у замкнутому місці впродовж тижня чи місяця. Люди опинилися в ситуації  підвищеного ризику зараження вірусом, дефіцит персоналу та низький рівень довіри з боку ув’язнених до персоналу під час пандемії стали ще гіршою проблемою.

 

12. Альтернативні запобіжні заходи збільшилися, але не без проблем.

 

У відповідь на виклики, які спричинив COVID-19, альтернативні засоби позбавлення волі розширилися, хоча їх вплив дуже різний.

Виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, на практичному рівні стикнулося з бар’єрами державних обмежень та перевантаженням установ із пробації.

 

13. Для багатьох затриманих нові технології мають запропонувати рятівний круг. Але не для всіх.

 

У багатьох місцях впровадження або розповсюдження нових технологій комунікації мало би сприяти контактам із сім’ями та забезпечити доступ до телемедицини, реабілітації та інших життєво-важливих послуг. Однак для людей, що перебувають у в’язницях без доступу до Інтернету, цифровий розрив набуває значення.  Вони залишаються позаду.

 

14. Расизм у сфері кримінальної юстиції перебуває у світлі прожектору.

 

Рух The Black Lives Matter призвів до негайних дій щодо розв’язання проблем системного расизму, хоча основний фокус протестів і політики зосереджено на реформі поліції та правоохоронних органів, а не винесення вироків чи роботи тюрем. Втім, у багатьох тюремних групах переважну більшість складають представники етнічних меншин.

 

15. Зростають довічні ув’язнення, що спричиняє порушення прав.

 

Майже півмільйона людей відбувають офіційне довічне ув’язнення, а невідома кількість осіб перебуває в місцях несвободи з неофіційним довічним вироком.

Зростання довічних вироків по суті є заміною смертним вирокам як виду покарання.

 

16. Політика заборони наркотиків наближається і до в’язниць.

 

2,5 мільйона людей перебувають у в’язниці за злочини, що пов’язані з наркотиками, 22 відсотки з яких – за зберігання наркотиків для особистого використання. Але деякі кроки назустріч декриміналізації певних злочинів, пов’язаних із наркотиками, все ж було зроблено.

 

17. Рух до загального скасування смертної кари все ще триває.

 

Рух до загального скасування смертної кари продовжує набирати обертів, і в 2020 році у світовому масштабі спостерігається рекордно низька кількість страт. 

 

 

Джерело: Global Prison Trends 2021

Переклад: Юлія Голоднікова

 

Неофіційний переклад здійснено в рамках інформаційної кампанії проєкту «Налагодження сталої системи реагування на порушення прав вразливих груп з боку правоохоронців», який ГО «Експертний центр з прав людини» впроваджує за підтримки програми “Громадське здоров’я” Міжнародного фонду “Відродження”

 

 

#громадське_здоров’я #вразливігрупи #місцянесвободи