Пошук по сайту

“Громадська безпека”: хто за неї платить і хто відповідає?

Криза масового утримання під вартою призвела до того, що у в’язницях США опинилося занадто багато людей. У відповідь на зростання суспільного обурення несправедливістю системи кримінальної юстиції округи та муніципалітети обирають широкий спектр програм, що пропонують шляхи  скорочення кількості тих, хто за гратами, та умови для превентивної роботи з порушеннями. 

Але дизайн і реалізація таких програм можуть сильно відрізнятися ступенем впливу на людей, які працюють в системі правосуддя.

Експерти PPI розглядають систему кримінального правосуддя як магістраль, що прямує до можливості позбавлення волі. В залежності від штату або округу на цій автомагістралі можуть бути «з’їзди на узбіччя» – спеціальні програми та альтернативи тюремному ув’язненню. Термін “диверсія”, який використовується у цій статті, означає можливі способи виходу з системи кримінального правосуддя без засудження за кримінальною справою, а для засуджених може бути запропонована альтернатива тюремному ув’язненню.

Чим далі людина рухається по шосе, тим більше побічних наслідків на неї чекає: зіткнення з поліцією, яке може виявитися небезпечним; травма після затримання; фотографія, опублікована в Інтернеті; величезна кількість часу, проведеного поза роботою та без родини через тюремне ув’язнення або явки до суду; фінансовий тягар застави і судових витрат; наявність судимості, яка породжує безліч інших проблем, таких як виключення з кадрового складу, позбавлення права на отримання соціальних пільг, позбавлення виборчих прав і відмова в праві працювати у групі присяжних.

Чим раніше людина потрапляє на “узбіччя” шосе, тим більшої кількості руйнівних ударів вона може уникнути – і тим більше в неї шансів на ослаблення величезного впливу системи кримінального правосуддя.

Розглянемо кілька програм, які пропонують альтернативи тюремному ув’язненню, а також основні відмінності того, як вони можуть полегшити (або ускладнити) чийсь досвід проходження крізь систему кримінальної юстиції.

За умови життя в ідеальному світі спільнота змогла би реалізувати всі або майже всі такі програми, але якщо ресурси – фінансові або політичні – обмежені, важливо, щоби політики зробили той вибір, який матиме найбільший вплив на безпеку в суспільстві.

Найдієвіші рішення – це ранішнє втручання (ми називаємо це «Exit 1»=”Вихід 1″), що запобігає зіткненням людини з поліцією і системою кримінального правосуддя.

Senior man talking on the phone whilst looking out of his window. He has a worried look on his face.

 

 

Exit 1: Послуги на рівні громади

Як зазначає Корпус за громадянські права: «Щоб отримувати соціальні послуги, вам не потрібно бути заарештованим, не кажучи вже про судове переслідування і ув’язнення». Значна частина поліцейської діяльності не має стосунку до реальних загроз громадській безпеці: здебільшого тих, кого неодноразово заарештовували, насправді не вдається до насильства і, швидше за все, просто має економічні проблеми і проблеми зі здоров’ям, через які вони частіше контактують з поліцією. Зіткнення з поліцією також є питанням життя і смерті чорношкірих. 

 

Багато дзвінків до служби 911 не вимагають відповіді правоохоронних органів

Ми звикли очікувати, що поліція відреагує на численну кількість різних ситуацій – як надзвичайних, так і не надзвичайних. В останні десятиліття обов’язки поліцейських управлінь значно розширилися; Центр американського прогресу повідомляє, що «… відтепер до їхньої роботи треба додати завдання з виявлення передозувань від замісної підтримувальної терапії і деескалації проявів поведінкових криз під час хвороби, вирішення проблем безпритульних і … дисциплінарних проблем у школах» Такий діапазон роботи для населення означає майже 150 мільярдів доларів, які треба сплатити за послуги поліції, а водночас – зростання загрози застосування сили з боку поліції для майже 1 мільйона осіб.

Широке коло обов’язків поліції недоречно і недалекоглядно, тим більше, що багато дзвінків до служби екстреної допомоги не потребують реакції правоохоронних органів. Коли є можливість уникнути поліцейського втручання без жодних побічних наслідків, як-то: записи про арешт, досвід арешту і реєстрації, а також наслідків судових розглядів й інших обставин. Будь-які програми регулювання превентивних заходів та підтримки людини у складних обставинах, що засновані на партнерській взаємодії організацій, полегшать роздуту правоохоронну систему і бюджет платників податків.

 

 

Про що йдеться?

Про підтримку та лікування, завдяки спільним зусиллям кількох організацій або установ, що пов’язані з діяльністю правоохоронних органів, та вирішують ключові проблеми, які збільшують ймовірність зіткнення з поліцією, а саме: погане психічне здоров’я, розлад, пов’язаний з вживанням психоактивних речовин, бездомність, бідність, насильство в сім’ї, безробіття і т. д. Для кожного з них ми пропонуємо програми, які визначають індивідуальні потреби, використовують методи, засновані на фактах, і не залучають до цього поліцію. Міста та округи повинні інвестувати в цивільні системи реагування на кризи, добровільне лікування від наркозалежності, громадські центри швидкого доступу та ініціативи по боротьбі з бідністю.

Наразі важко повністю визначити, скільки людей або доларів вдалося відвернути від кримінального судочинства у масштабі всієї країні, проте деякі дані свідчать, що підхід, заснований на профілактиці, є ефективним. Втручання на рівні громади може сприяти, наприклад, скороченню кількості арештів або зловживанням психоактивними речовинами, і такі організації, як наприклад, молодіжні клуби, потенційно дуже корисні.

У будь-якому випадку, ми маємо зрозуміти, що без переконливих моральних та фінансових аргументів, в тому числі, на користь тих чи інших засобів реагування на потреби громад з боку правоохоронних органів, важко говорити про “громадську безпеку”.

 

Джерело: Building exits off the highway to mass incarceration: Diversion programs explained

АвторкиЛія Ван та Кеті Роуз Квандт  

Адаптований переклад ЕЦПЛ

#діалогбезпеки #безпекагромад