Пошук по сайту

Нові дані PPI: державні тюрми все більш стають місцями смерті

Нові дані Статистичного управління юстиції свідчать про те, що у в’язницях штатів спостерігається тривожне зростання кількості самогубств, вбивств, а також смертей, які пов’язані з алкоголем і наркотиками.

Останні дані Бюро судової статистики щодо смертності у в’язницях штатів і федеральних тюрмах нагадують, що насправді, за словами активістки Маріам Каба, тюрми є “закладами смерті“. Тривалі затримки з публікацією свіжих даних не дають змоги скористатися свіжою інформацією, тому ми змушені взяти інформацію за 2018 рік, хоча було б дуже добре побачити, як COVID-19 вплинув на рівень смертності у 2020-му (крім наявних фактів). У звіті вказується, що тюрми стають усе більш небезпечними — і цього не можна ігнорувати. Нові цифри підтверджують деякі з тенденцій, котрі ми спостерігали раніше — тисячі людей помирають в ув’язненні від серйозної чи невідомої хвороби, але також вказують на те, що найбільш розповсюдженими смертями від неприродних причин є самогубство, наркотичне чи алкогольне сп’яніння.

Державні тюрми, що передбачаються для осіб, засуджених мінімум на один рік, мусять мати умови для довготривалого перебування під вартою, з певною програмою, лікуванням та можливостями освіти. 

У контексті розгляду жахливих умов, які призводять до трагедій серед переважно засуджених людей, смерть у місцях несвободи привертає чимало уваги в популярних новинах і на веб сайті https://www.prisonpolicy.org. З іншого боку, державні тюрми вважаються більш стабільним місцем: тут перебування засуджених є більш передбаченим. Проте виникає питання: чому показники кількості самогубств у порівнянні з попереднім звітом щодо вимірювання рівня смертності, який був підготовлений усього двома роками раніше, збільшилися на 22 %? Чому рівень смертності від наркотиків та алкогольного сп’яніння на 139 процентів вище, ніж у попередньому звіті, що був оприлюднений лише двома роками раніше?

 

Відповідь полягає в тому, що ув’язнених стало більше. Зовсім незначні показникие вимірювання чисельності осіб, які перебували в місцях несвободи 2001 року, тьмяніють у порівнянні зі збільшенням загальної кількості смертей у цих установах (з піку у 2009 році кількість ув’язнених фактично скоротилася, проте у 2018-му вона збільшилася в порівнянні з 2001-м). Тюрми залишаються небезпечними місцями, які наражають ув’язнених на страждання від нестерпних фізичних і психологічних умов. Державні тюремні системи мусять покращити медичне та психіатричне обслуговування, вирішити проблеми стосовно ставлення персоналу до виконання  обов’язків із захисту здоров’я тюремного населення, і мусять співпрацювати разом із Радами з умовно-дострокового звільнення для прискорення процесів визволення. Можливо, тоді вирок щодо ув’язнення в місцях несвободи перестане для багатьох людей бути смертним вироком.

Prisons, jails, and immigration detention centers can expect to see a largely “uncontrolled, unflattened curve” relating to the coronavirus outbreak, an epidemiology professor said. Credit: New Yorker. Photograph by Mark Lennihan / AP / Shutterstock

 

Рекордні смерті майже по всіх категоріях

Діаграма показує, що зростання смертності в тюрмах значно випереджає зростання кількості ув’язнених із 2002 року.

У 2018 році в державних тюрмах було зареєстровано 4 135 смертей (не враховуючи 25 осіб, яких було страчено); це найбільш високий показник за всю історію моніторингу з того часу, як BJS почав збирати дані щодо смертності у 2001 році. У період із 2016 по 2018 рік рівень смертності в тюрмах сягнув із показника 303 до рекордних 344 на 100 000 чоловік, і це є ганебним фактом. Те, що в місцях несвободи загине більше людей, які відбувають термін покарання тривалістю в десятки років чи впродовж свого життя, може здатися неминучим. Принаймні для 935 осіб вирок за ненасильницькі злочини, скоєні проти чужої власності, або ті, що пов’язані з наркотиками чи порушенням громадського порядку у 2018 році перетворився на смертний вирок.

BJS розділяє дані про смертність на різні сегменти, одним із яких є “природна“ — “неприродна“ смерть. “Природними“ вважаються випадки смерті, пов’язані з хворобою, тоді як причиною “неприродних“ є самогубство, вбивство, нещасні випадки та наркотичне чи алкогольне сп’яніння. Будь-яка смерть, що очікує на розслідування або з певних причин не має даних, реєструється як „інша», „зникла/ невідома». Для всіх причин смерті, крім нещасних випадків, 2018 рік був найгіршим.

Якщо погодитися з визначенням BJS щодо “природних“ та “неприродних“ смертей, дані показують, що здебільшого (77 %) усіх смертей у в’язницях у 2018 році були “природними“. Однак “неприродна” або передбачувана смерть, становить дедалі більшу частку загальної смертності: у 2018 році більше однієї з 6 зареєстрованих смертей у в’язницях штату (17 %) були “неприродними“ порівнюючи з менш ніж однією з 10 (9 %) у 2001-му. Вочевидь, в’язниці погано справляються із забезпеченням безпеки людей. Ми маємо пам’ятати, що ув’язнення само по собі є покаранням, і негуманні умови не можуть бути його частиною.

 

Рівень самогубств у тюрмах вище, ніж коли-небудь

Ув’язнення складно не лише для тих, хто потрапляє з проблемами психічного здоров’я, але й тим, що погіршує роз’єднаність, відчай і загальний психологічний стрес. Тюрма є місцем кризи психічного здоров’я, і занадто багато ув’язнених замислюються про самогубство чи здійснюють це.

У 2018 році в державних тюрмах зафіксована найбільша кількість самогубств (340) з того часу, коли BJS почав збирати такі дані 20 років по тому. У порівнянні зі зростанням осіб у місцях несвободи на 1 % з 2001 року кількість самогубств збільшилася на шокуючі 85 %. Самогубства — це хвороба всього населення США, але рівень смертності від самогубств у державних тюрмах завжди був вищий. Дані, наведені BJS, не дають змоги порівняти коливання між тривалістю ув’язнення та показниками смертності, проте важко ігнорувати припущення, що більш тривалі терміни посилюють чуття безнадійності та примушують в’язнів потрапляти у небезпечні ситуації.

Станом на кінець 2015 року кожна шоста людина в державних тюрмах відбула вирок більш, ніж 10 років. З 2016 по 2018 рік середній вирок ув’язнення збільшився приблизно на чотири місяці, що погіршує травму. Більш тривале перебування в місцях несвободи не лише посилює вірогідність виникнення в людини кризи психічного здоров’я, але й створює для цього всі умови. Довгі періоди розлуки з близькими та швидкоплинні зміни зовнішнього світу погіршують відчуття ізольованості в тих, хто відбуває багаторічне покарання й демотивує браком цілі.

Коли хтось з ув’язнених опиняється в кризовій ситуації, співробітники установ виконання покарання мусять діяти швидко, аби запобігти самогубству чи членоушкодженню. Зазвичай поліцейські не розпізнають попереджувальні ознаки загострення психічного стану, більш того, вони також допускають або заохочують самокаліцтво, і це є небезпечною реальністю.

На інституційному рівні пенітенціарна система уникає внесення необхідних змін для захисту людей у небезпечних умовах: у відповідь на розслідування Міністерства юстиції, яке виявило, що Управління установ виконання покарань Массачусетсу “піддає [людей, що зазнають кризи психічного здоров’я] умовам, які їм завдають шкоди“, DOC пілотує використання браслетів, подібних до Fitbit, щоби відстежувати зміни показників життєдіяльності, які пов’язані з психічним розладом. Замість відмови від жорстоких практик одиночного ув’язнення й поліпшення реакції співробітників установ виконання покарання на кризові ситуації, Міністерство внутрішніх справ посилює нагляд і дозволяє іншій приватній компанії отримувати прибуток від в’язниць.

 

Частина перша

Джерело: https://www.prisonpolicy.org/blog/2021/06/08/prison_mortality

New data: State prisons are increasingly deadly places

New data from the Bureau of Justice Statistics shows that state prisons are seeing alarming rises in suicide, homicide, and drug and alcohol-related deaths.

by Leah Wang and Wendy Sawyer, June 8, 2021

 

Неофіційний переклад: Юлія Голоднікова

Переклад здійснено в рамках інформаційної кампанії проєкту «Налагодження сталої системи реагування на порушення прав вразливих груп з боку правоохоронців», який ГО «Експертний центр з прав людини» впроваджує за підтримки програми “Громадське здоров’я” Міжнародного фонду “Відродження”

#громадське_здоров’я #вразливігрупи #місцянесвободи #пробація