Пошук по сайту

Позбавлення волі може завдати довгостроковий збиток психічному здоров’ю. Огляд досліджень

Позбавлення волі може спричинити та посилити симптоми психічних захворювань, і ці наслідки можуть зберігатися ще довго після того, як людина покине тюремні ворота.

Оскільки середовище установ виконання покарань віддаляє людей від суспільства й позбавляє їх сенсу й мети життя, воно від початку  може бути шкідливим для психічного здоров’я. До того ж, жахливі умови утримання в тюрмах і колоніях, такі як переповненість, одиночне ув’язнення й регулярне насильство, можуть мати інші негативні наслідки. Дослідники, навіть, припустили, що позбавлення волі може призвести до «синдрому після ув’язнення» — що схоже на посттравматичний стресовий розлад: після відбуття строку покарання багато людей продовжують страждати від психічних розладів.

 

Позбавлення волі саме по собі є шкідливим для здоров’я

Багато визначальних характеристик ситуації позбавлення волі пов’язані з її негативними наслідками для психічного здоров’я людини, включно з відривом від сім’ї, втратою самостійності, нудьгою і відсутністю мети, а також — непередбачуваністю оточення. Професор Крейг Хейні, експерт у галузі дослідження психологічних наслідків тюремного ув’язнення й тюремної ізоляції, пояснює: «Щонайменше, в’язниця — це болісно, ​​і ув’язнені часто страждають від довгострокових наслідків того, що вони піддавалися болю, поневірянням та вкрай нетиповим моделям і нормам життя та взаємодії з іншими людьми». І, як зауважив доктор Сеймур Л. Халлек, «тюремне середовище задумано майже диявольськи, щоби змусити злочинця відчувати муки того, що багато психіатрів могли би назвати психічним захворюванням».

 

Відключення від родини

Позбавлення волі в природній спосіб відокремлює людей від їхніх соціальних мереж і близьких. У 2018 році, коли дослідники з Університету Джорджії проаналізували взаємозв’язок між умовами утримання і психічним здоров’ям у 214 в’язницях штату, вони виявили, що люди, які перебувають за гратами на відстані більше 50 миль від свого будинку, частіше відчувають депресію. Це не дивно: психологам давно відомо про те, що люди, які мають соціальну підтримку й позитивні родинні стосунки, як правило, більш психологічно благополучні.

Так само в огляді досліджень про вплив в’язниць на психічне здоров’я, який було зроблено у 2015-му році, розлука з сім’єю та друзями стала основним стресовим чинником для ув’язнених; вона була пов’язана з психологічним дистресом. Фактично, багато людей описували цей досвід, як найскладніше під час ув’язнення. Автори огляду Гумані й Дікінсон виявили, що навіть, коли в’язні мають побачення з родичами, тюремне середовище ускладнює їхнє спілкування. Виправні заклади будуються і функціонують із метою забезпечення безпеки, і ці «правила й заходи безпеки неминуче впливають на стосунки між ув’язненими, їхніми сім’ями й дітьми».

Для жінок, що перебувають в ув’язненні, розлука з дітьми може бути особливо важкою. Як зазначалося в статті 1998 року в журналі Behavioral Sciences & the Law, «розлука з дітьми є однією з найбільш стресових умов позбавлення волі для жінок, оскільки пов’язана з почуттям провини, тривоги і страхом втрати материнської прихільності до дитини». Дослідження 2005 року показало, що «здебільшого матерів описували високий ступінь зосередженості на почуттях дистресу, депресії або провини». Одна з матерів у цьому дослідженні пояснила свої почуття так: «Я тільки те й робила, що плакала. Це жахливо — бути далеко від своїх дітей, особливо, коли вони єдині, хто піклується про тебе». Інша сказала: «Мені було дуже боляче, я була пригнічена, постійно плакала й переймалася важкими думками». У дослідженні наголошується на тому, що 6 % опитаних матерів визнали схильність до суїциду на початку свого ув’язнення;  22 % «продовжували фіксуватися на своїх стражданнях» упродовж тривання розлуки з дітьми.

 

Втрата самостійності і відсутність мети

Особи, які перебувають в ув’язненні, практично не контролюють своє повсякденне життя, включно з часом пробудження, прийомом їжі, виконанням роботи й відпочинком. Що може призводити до почуття залежності й безпорадності. Усі три основних дослідження, розглянуті в огляді Гумані та Дікінсона, доходять висновку, що втрата самостійності шкодить психічному здоров’ю. І знову це має сенс: ми знаємо, що люди відчувають себе краще й мають кращі показники психічного здоров’я, коли вони контролюють своє оточення.

Так само позбавлення волі часто характеризується нудьгою, одноманітністю і браком стимулів. Багато ув’язнених мають обмежений доступ до освіти, професійної підготовки та інших програм, які можуть заповнити їхній час і стати значною частиною їхнього життя. У дослідженні, проведеному серед ув’язнених у 2003 році у Великобританії учасники повідомили, що відсутність активності й розумової стимуляції призводить до сильного стресу, гніву й розчарування. Деякі повідомили, що для подолання нудьги використовують нездорові способи зокрема, зловживання психоактивних речовин. Згадане раніше дослідження Університету Джорджії 2018 року також показало, що в тюрмах з обмеженим доступом до праці люди відчували вищий рівень депресії. Це знов корелює з психологічними дослідженнями, які показують, що безглуздість і відсутність мети можуть призвести до симптомів тривоги, депресії та безнадії.

Picture: NovoPicsDE-Fotolia.com

Непередбачуваність

Почуття тривоги й депресії можуть посилюватися непередбачуваним характером місця покарання. У згаданій вище статті Behavioral Sciences & the Law пояснюється, що в тюрмах і СІЗО існує безліч правил, яких немає у вільному світі, багато що з них доволі неоднозначно і виконується хаотично. Автори звертають увагу, що «інституціональні правила застосовуються вибірково, залежно від таких чинників, як стосунки між ув’язненими й персоналом, настрій співробітника, тяжкість порушення правил і зручність застосування правил». Відсутність ясності та передбачуваності може сприяти виникненню чуття невпевненості й стресу.

 

ЖОРСТОКІ УМОВИ ПІДЖИВЛЮЮТЬ НЕГАТИВНУ АТМОСФЕРУ 

З описаних вище причин, навіть, порівняно «гуманна» в’язниця або СІЗО можуть спричинити негативні наслідки для психічного здоров’я. Але реальність є такою, що погані умови утримання людей у в’язницях і СІЗО додають ще більші страждання і травми. Як пояснює Всесвітня організація охорони здоров’я, «у багатьох в’язницях існують чинники, що негативно впливають на психічне здоров’я, зокрема, таке: переповненість, різні форми насильства, вимушена самотність або, навпаки, відсутність можливостей усамітнення, відсутність значущої діяльності, ізоляція від соціальних мереж, невпевненість у перспективах майбутнього (робота, стосунки і т. д.), а також неадекватні медичні послуги, особливо, в галузі психічного здоров’я». Цей список умов, які завдають шкоди психіці, точно описує здебільшого американських в’язниць.

 

Перенаселеність і покарання

Багато пенітенціарних установ по всій країні переповнені, і це погіршує від початку негативне середовище покарання. Перенаселеність часто означає більше часу перебування в камері, зменшення приватності, обмеження для дотримання норм психічного і фізичного здоров’я і зменшення шансів на участь у різних програмах і залучення до праці. Адміністратори установ виконання покарання можуть реагувати на густонаселені камери та відмовлятися від перевірки й моніторингу стану вразливих людей. Дослідження 2005 року показало, що переповненість також високо корелює із самогубствами в тюрмах.

Дослідження 2018 року, яке було проведено Університетом Джорджії, містить висновки про те, що переповненість камер та атмосфера покарання корелюють із депресією та ворожнечею. Експерти зазначили, що таке середовище «швидше за все, доводить ув’язнених до крайності, роблячи їх надмірно ворожими або, навіть, пригніченими».

 

Одиночне ув’язнення

Поміщення людини в одиночну камеру — звичайна практика багатьох в’язниць — особливо шкідливо для психічного здоров’я. Як ми розповідали минулого року на брифінгу, стрес, причиною якого стало перебування в одиночній камері, може призвести до незворотних змін у мозку й особистості людини. Позбавлення людей, які за своєю природою є соціальними істотами, можливості спілкуватися з іншими може спричинити «соціальний біль», який впливає на мозок так само, як і фізичний. Дослідження 2000 року показало, що ймовірність розвитку психічних розладів у людей, що перебувають в одиночній камері, значно вище, ніж у тих, хто утримується в непоодиноких камерах.

 

Травма від насильства та його спостереження

В’язниці та СІЗО — місця, де панує насильство. Люди часто зазнають травматичних вербальних чи фізичних знущань і дегуманізацію з боку співробітників установ виконання покарання. Крім того, різні стресові чинники середовища також збільшують ймовірність насильства між ув’язненими. Автори дослідження 2009 року виявили, що насильство під час ув’язнення значною мірою обумовлено «агресивними та антисоціальними тенденціями поведінки, а також емоційним стресом».

Насправді, як ми вже говорили раніше, за гратами травмувати може, навіть, спостереження насильства. Схильність до насильства в тюрмах може збільшити вже існуючі психічні розлади або, навіть, призвести до розвитку симптомів посттравматичного стресу, таких, як тривога, депресія, уникнення, підвищена чутливість і пильність, суїцидальність, важкі спогади і труднощі з емоційною регуляцією.

 

ТРИВАЛІ ЕФЕКТИ

Деякі дослідники припускаються думок, що травми, які люди переживають за гратами, можуть призвести до синдрому пост-тюремного ув’язнення, тобто, синдрому, який має спільні риси з посттравматичним стресовим розладом. Дослідження 2013 року за участі 25 звільнених людей, показало, що вони пережили певний «набір» психічних симптомів, зокрема: прояви інституціоналізованих ролей (наприклад, недовіра до інших, труднощі з підтримкою стосунків і проблеми з прийняттям рішень), соціально-сенсорну дезорієнтацію (проблеми з просторовим мисленням і складнощі соціальної взаємодії), а також соціальне й тимчасове відчуження (почуття непричетності до соціального середовища).

Аналогічно огляд літератури за 2019 рік показав, що люди, які перебувають в ув’язненні, стикаються з високим рівнем потенційно травмуючих подій, і що такий досвід дуже корелює з рівнем ПТСР після звільнення.

Ми часто думаємо про ув’язнення як про щось, що люди переживають, і в кінцевому підсумку виходять на волю. Але правда в тому, що час, проведений у тюрмах, може призвести до безлічі побічних ефектів, які переслідують людей, навіть, після їх звільнення. Як показують дослідження, позбавлення волі може спричинити й посилити симптоми психічних захворювань, і такі наслідки можуть зберігатися ще довго після того, як людина вийде за тюремні ворота.

 

Оригінал тексту: Research Roundup: Incarceration can cause lasting damage to mental health, by Katie Rose Quandt and Alexi Jones, May 13, 2021

Переклад: Юлія Голоднікова

Переклад здійснено в рамках інформаційної кампанії проєкту «Налагодження сталої системи реагування на порушення прав вразливих груп з боку правоохоронців», який ГО «Експертний центр з прав людини» впроваджує за підтримки програми “Громадське здоров’я” Міжнародного фонду “Відродження”

#громадське_здоров’я #місцянесвободи #вразливігрупи #антиковід #пробація