Експертний коментар: право на особисту недоторканність

Справа ЄСПЛ «Манчіні проти Італії», показала, що за наслідками та способами застосування тримання під вартою, як і домашній арешт дорівнюються до позбавлення волі для цілей ст. 5 п. 1 п.п. с) Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Проте національні суди чомусь вважають цілодобовий домашній арешт альтернативою для утримання особи під вартою. У судових рішеннях навіть, зустрічається фраза «гуманна альтернатива тримання під вартою».

Так, для держави застосування домашнього арешту є альтернативою утримання під вартою, оскільки розвантажуються СІЗО, зменшуються фінансові витрати та зникають ризики на утримання особи в неналежних умовах (що потенційно має загрозу порушень прав в контексті ст. 3 ЄКПЛ).

Після оголошення підозри, національне законодавство не зобов’язує орган досудового розслідування звертатись з клопотанням про обрання запобіжного заходу, незалежно від тяжкості злочину. Але за радянськими стереотипами слідчі, прокурори, суди переконані, що без запобіжного заходу, а ще й у вигляді під вартою чи арешту, життя в кримінальному провадженні не відбудеться.

Внаслідок цього маємо нескінченну кількість рішень ЄСПЛ з причин порушення ст. 5 ЄКПЛ. Цунамі з порушень прав людини через позбавлення волі продовжує відбуватись, оскільки національні суди “нездатні оцінити особисту ситуацію заявника, що зменшує ризик повторного вчинення злочину, змови або втечі; та в судових рішеннях зазначають хиткі мотиви; використання припущень, за відсутності будь-якої доказової бази, про ризики переховування або перешкоджання правосуддю”.

Див. останню справу ЄСПЛ – Casse of Surzan and Gulyy v. Ukraine від 27.10.2022 року:

https://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-220131

Звичайно, умови домашнього арешту комфортніші, ніж тюремна камера. Чи забезпечує такий вид запобіжного заходу більше свободи?

Так, цілодобовий арешт не передбачає наявності комендатської години, тобто, контрольований час повернення додому. Але особа позбавлена можливості ходити на роботу, позбавлена прогулянок, у разі усамітненого способу життя, людина стає залежною від служби доставки. Кращі умови проживання/перебування не є альтернативою значення “свобода”.

Вона привертає увагу до того, що при обранні рішення щодо домашнього арешту чи утримання під вартою, суд зобов’язаний перевірити реальні ризики, які здатні спричинити підстави слідчому судді, суду, вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК.

Авторка: Наталія Гурковська

Проект «Формування механізмів ефективного нагляду Офісу Генерального прокурора України за дотриманням прав вразливих груп в місцях несвободи фінансується Міжнародним фондом „Відродження”

#місцянесвободи #домашнійарешт #правалюдини #ЄСПЛ